«In Oculo Procellae Quanti:

Pupilla Tenebrarum Superradiantium

Præfulgentium in Caligine.

Perspiciens et Elucidans Abyssum»

Richat Structure [قلب الريشات]:

Afrasian core:

Nazar boncuğu:

Khamsa aka Hamsa (Hand of Fatimah) [خمسة]:

Dreamcatcher:

Оἰκουμένη:

ἀποτρόπαιος:

Rostra:

«Колони з павичевими очима» або «Колони, що плачуть»: до-бентаміський Паноптикон Феодосія (Форум Феодосія, а також знаменита Цистерна Василіка, де є інвертований горгонейон), що перетворював Імперіум на «mysticum corpus» Аргуса Панопта (Ἄργος Πανόπτης):

Forum Tauri [Φόρος Θεοδοσίου]:

Вбивство Панопта Гермесом може бути також алегорією переваги ретикулярних (мережевих, роззосереджених) «меркуріанських» комерційних та дотичних структур (в тому числі шпигунських, на службі деспотій: енантіодромічний збіг-змикання Уробороса) над ригідною домінацією («dominus et deus») деспотів:

«Duniverse»:

Пригадаймо, що автоетнонім берберів (напочатку — мехтоїдів) — Imaziɣen, Amaziɣ [ⵉⵎⴰⵣⵉⵖⵏ] означає вільних людей, що є очевидним джерелом образу фріменів Арракіса, не лише бедуїнського:

Батько Вічності: зіниця ока безодні Мораку Надпроменистого

Ареопагіт озвучує немов кредо містики Шай’-х̮улӯд [شيء خلود]: «з листа Дорофію Диякону: Божественна Морок – це те неприступне Світло, в якому, як сказано в Писанні, перебуває Бог. А оскільки невидимий і неприступний він через своє незвичайно яскраве надприродне сяйво, досягти його може тільки той, хто, удостоївшись богознавства і богобачення, занурюється в Морок, воістину перевершує знання і бачення, і, пізнавши незнанням і невидінням, що Бог сповнений всього почуття. вигукує разом із пророком: “Дивно для мене ведення Твоє, не можу осягнути його”. Так само і божественний Павло, про якого в Писанні сказано, що він пізнав Бога, збагнув, що мислення і ведення Його перевершує все існуюче, ось чому він і говорить, що шляхи Його – несповідні, судження – незбагненні, дари – невимовні, а світ Його – перевершує , а світ Його – перевершує; таким чином, пізнавши Того, Хто перевершує все існуюче, розумінням, що перевершує мислення, він збагнув, що Бог, як Причина всього сущого, позначений всьому сущому».

А от як гностичний песиміст-декадент Жерар де Нерваль описує, ніби потрапив у зіницю Всевидящого Ока: «Я шукав око Бога і бачив лише орбіту Бездонну та чорну. Там мешкала ніч і, Постійно густіючи, ледь мерехтіла світові. Дивна веселка оточувала цей зловісний провал».

Знаковий Synchronizität (етимологія прізвища) в царині умогляду та науки: Karl Schwarzschild та його гравітаційний радіус сфери Шварцшильда (1916) в контексті «імагології» сингулярності «чорних дір»:

‎«Конічна сингулярність: простір-час виглядає як конус навколо цієї точки, із сингулярністю на його вершині»:

«Біла діра — гіпотетичний фізичний об’єкт у Всесвіті, в область якого ніщо не може увійти. Біла діра є тимчасовою протилежністю чорної діри і передбачається тими ж рівняннями загальної теорії відносності. Більшість фізиків переконані, що білих дірок у природі в принципі бути не може»: але і чи не «сліпа пляма» (скотома) в очах деяких фізиків, якщо дослідженню немає меж? Побачити скотому можна тут, в оптичному тесті з матеріалу про синдром Бонне (а ще ж є синдром Стендаля, поцікавтесь) [Chuck Bonnet and the Hallucinations • Damn Interesting: https://www.damninteresting.com/chuck-bonnet-and-the-hallucinations/].

Нижче показано тест, який допомагає виявити сліпу пляму в нашій зоровій системі. Якщо що: потрібно закрити праве око, концентруючи увагу лівого на написі “інтерестинг”, після чого повільно наближати обличчя до нього периферійним зором у якийсь момент ми помітимо… зникне! Це і є вона, сліпа пляма:

Про синдром Бонне:

«У психічно здорових людей з серйозними порушеннями зорової системи з’являються галюцинації різних рівнів складності: від геометричних до докладних галюцинацій з фігурами і, особливо, з особами. Особи, іноді спотворені, найчастіше зустрічаються у всіх цих галюцинаціях. Одна з наступних за поширеністю ознак — «мультфільми» (вони прозорі та накривають поле зору як екран). Люди, схильні до цього захворювання, розуміють, що й галюцинації нереальні і є лише зоровими, тобто не зачіпають інші системи органів чуття. Для таких видінь типово, що можуть миттєво з’являтися і миттєво зникати. Вони раптові, і змінюються так само раптово.

Навіть люди з пошкодженим зором часто ламаються від ясності цих галюцинацій. Стан не викликає серії нечітких, плаваючих зображень; бачення дуже деталізовані, і досить часто вони відповідають оточенню. Неіснуючий чоловік може сісти та відпочити в реальному кушетці, або конвой з яйцями-пашотами може затягтися на законну камінну поліцю. Іноді змінюється значний сегмент реальності, наприклад сходи, які перетворюються на крутий схил гори, або кімната, яка змінюється за розміром та формою, що ускладнює орієнтацію у світі. Реальні об’єкти можуть навіть зникати на деяку годину, залишаючи мало або зовсім не залишаючи доказів їхньої попередньої присутності.

Як бачення Бонне може здатися людині з глаукомою Як бачення Бонне може здатися людині з глаукомою Значний відсоток пацієнтів також описують плаваючі, безтілесні обличчя, які випадково звиваються у полі зору. У них часто розширені очі, які не миготять; виступаючі зуби; і рисами нагадує кам’яну горгуллю.

Зображення людей є звичайним явищем, хоча знайомі обличчя можна побачити рідко. Більшість привидів є незнайомими людьми, хоча є багато повідомлень про те, що люди, які страждають, побачили своїх померлих близьких під час таких епізодів галюцинацій. Ці люди-фантоми зазвичай мають приємні вирази обличчя, коли вони бавляться у моторошній тиші, і вони часто встановлюють зоровий контакт із глядачем. Цікаво, що велика кількість цих мнимих персонажів описується як одягнені в шляпи, іноді разом із складними костюмами.

Суб’єкти цих видінь іноді мають натуральну величину, але нерідкі випадки, коли галюцинації з’являються у мініатюрі, ефект називається «галюцинаціями ліліпутів», назв на честь маленьких ліліпутів з «Мандрів Гуллівера». Рідше бачення з’являються більшими за життя.

Одну жінку повідало кілька крихітних димотрусів у шляпах-трубах, які дефілювали навколо її будинку, а інший чоловік розповідав про стаю обезьян у синіх пальтах та червоних шляпах, які день за днем ​​гуляють на його подвір’ї. Зважаючи на основну схильність людини довіряти своїм почуттям, ці галюцинації можуть викликати жваву боротьбу між емоціями та розумом. На іронічну демонстрацію своєї неушкодженої раціональності багато людей, вражених CBS, вирішують не повідомляти про ці дивні видіння, боячись поставити під сумнів їхню розсудливість. Наоборот, люди з психозом, як правило, занурюються у складні вигадки, щоб пояснити свої галюцинації, і рідко ставити під сумнів саме психічне здоров’я».

То ж і око, і умогляд (сенсібіліс та інтелігібіліс) — це також портал в Алам аль-Міталь (який присутній, звісно ж, в гербертовому Дюніверсі…).

Люмінофанія Хаосу (Хаосмосу?) крізь Імлу-Каліго в «Magnum Chaos» (Лоренцо Лотто):

«Die Eule der Minerva beginnt erst mit der einbrechenden Dämmerung ihren Flug» (1821) [іронія, достойна «VALIS-Екзегези» Філіпа К. Діка: його останній, перед «остаточною трансміграцією», недописаний 1982-го року, роман, носив назву «The Owl in Daylight»]:

2016. «The Last Guardian» (Sony Interactive Entertainment):

Scarecrow. Nihon [日本] (дослідники джерел натхнення «The Last Guardian» згадують цей апотропей):

2015. «In the Heart of the Sea» aka «En el corazón del mar» (Ron Howard):

The Overlook Hotel, «The Shining» (1977-1980, Stephen King & Stanley Kubrick):

Doctor T. J. Eckleburg, Oculist, Queens («The Great Gatsby», F. Scott Fitzgerald, 1925):

Pinkerton Detective Agency:

Neo-giallo

2013. «L’étrange couleur des larmes de ton corps» (Hélène Cattet & Bruno Forzani):

2010. «Amer» (Hélène Cattet & Bruno Forzani):

2025. «Reflet dans un diamant mort» (Hélène Cattet & Bruno Forzani):

2022. «Occhiali neri» (Dario Argento):

Юнг та Лавкрафт в печері кіклопа

Лавкрафт описує кіклопоподібну сутність Отця Дагона в творі «Дагон» (1917), просякнутому селенітською та фалічною символікою: «Потім я раптово побачив його. Піднявшись над темними водами і викликавши цим лише легке, майже беззвучне спінювання, якийсь незвичайний предмет плавно увійшов до мого поля зору. Величезний, що нагадує Поліфема і всім своїм виглядом викликає почуття огиди, він кинувся, подібно до чудового чудовиська, до моноліту, обхопив його гігантськими лускатими руками й схилив до постаменту свою огидну голову, видаючи при цьому якісь неприємні звуки і якісь неприємні звуки. Напевно, в цей момент я і збожеволів».

А от опис «Сновидіння про Людожера» Крістіаном Гайаром в книзі «Карл Густав Юнг» (Глава 1, розділ «Необхідність мислити»), побаченого гранично наляканим Юнгом в віці 3-4 років (оірєнтовно 1878-1879 роки): дугоподібний суінковий просір з троном, на якому воссіла істота з конусоподібною головою та оком, направленим вгору (подібний моив ми можемо знайти в описі антропоної революції в «Last & First Men: A Story of the Near & Far Future» Олафа Степлдона, де в антропів на голові та маківці розвивається сенсорний апарат, орієнтований на зоряні констеляції та небесні тіла, відслідковуючи для обчислення їх пермутації в континуумі), з коментарем матері, «Це Людожер / таким є Людожер»!