Контрасти.

Ogival (art-gothique) 

від ілюмінації до фантасмагорії есхатону

---

Для теоцентричного готичного погляду на універсум континуум є символом інобуття, який може бути підданий викривленню сваволею (згадаймо «Мізантропа» (1568) Пітера Брейгеля).

 

Рання ж готика довершенно Божественна і трансцендентна, це фільтрація чистого люмену та подібна музичній гармонія сфер, що застигла і виткана у формі.

Шамір (שמיר) вирізає Храм

Ministerium як сакральна дійство дозволяло собі зводити диявольські пародії на Собори, візуалізувати Інферно, поряд із самим домом Бога.

Втім пізня готика на полотнах фламандських майстрів сама чи не суть суцільна фантасмагорія, гносис Едему, звільнення Саду та есхатологічний Потоп (тема-ідефікс, актуальна для Низинних країн – «Нового Ізраїлю» при Потопі) Єронімуса Босха та брейгелесків.

Якщо раніше гаргульї були застиглими апотропеями та частиною тіла Собору, то тепер сама земля іманентизує есхатон, інферналізується та кишить  тварями, які є зовнішніми проекціями монструозних форм психізму людини готичної, це зрив цієї цивілізації у безодню.

1470-1516. Jérôme Bosch. La Tentation de Saint Antoine.

Détail du panneau Central Lisbonne, Museu Nacional de Arte Antiga

Можливо, усі люди справжньої готики зникли в низці есхатонів, таких як пандемія, що тривали декілька віків протягом агонії Середньовіччя. Їх релікти барокової епохи – флаггеланти та швімери.

Фантасмагоричний наплив хаосу, що відбувся, активізував ті автономні тіньові структури колективного психізму людей готичного секулюму.

Демони колективного психізму членів містичного тіла, які  піддали Його очисній (purgatorium) екскарнації.

А з Ним – і тіла готичних соборів.

За своєю природою готика онтологічна, космологічна, універсальна, трансцендентна, супранатуральна (надприродня).

І на зміну цьому прийшло викривлене, дивне, неприроднє бароко, якому передувала maniera.

А в добу романтизму від деяких автентичних Соборів залишився лише скелет.

Романтична готика, що породила з себе готичний же жах, це і профанація, і корінна симетрія із фантасмагорією завершення готичного універсуму, що був поглинутий хаосом.

Але його артефакти – монументальні ковчеги душеспасіння, залишились на площах багатьох міст, а естетику було рецептовано, демонізовано і профановано романтизмом. І зрештою, поширено навіть на хронотопи-антиподи (згадаймо «Ватека» і навіть японський жанр кайдан корелює із цією традицією).

 

Кирило Степанян

---