Кирило Степанян
Деривативи кіберпанку та посткіберпанку
Коментарі:
Роман Рілов: Цікаво у плані згаданих жанрів чи є “атомпанк” та “постатомпанк” не в естетиці ретрофутуризму? Бо от жодного прикладу не згадаю.
Кирилл Степанян: Романе, спасибі за коментар і порушення цікавого питання! Треба поміркувати над цим, але навсидку як раз нещодавно подумав про тонку межу сетингів в антуражі “Холодної війни”, коли є гротескний, на кшталт “Red Alert”, і є скажімо реалістичний “World in Conflict”, наближений до реалій прикінцевої доби існування СРСР (https://www.youtube.com/watch?v=IMC6Gzv818Y). Мабуть останній, не маючи виразних рис ретрофутуризму, не є атомпанком попри атрибутику, а радше альтернативна історія… І є посткатастрофний жанр (коробить від назви “постапокаліпсис”, бо це за сенсом мало б бути “постесхатологія”, при чому в прямому розумінні в серії творів “Left Behind”), ширший за пресловутий “ядерний апокаліпсис”, і напрямів катастрофного та посткатастрофного жанрів є безліч. Є ще “Дорога” Кормака МакКарті… Твір умовно реалістичний. Є приклади, коли причина катастрофи розмита або не до кінця зрозуміла тощо.
Роман Рілов: Red Alert певно не зовсім ретрофутиризм. Там у авторів основна ідея: “інженерія, фізика, прогрес без ідей Ейнштейна”. Від того відштовхуючись у них навіть своєрідна, пародійна футуристика вийшла.
Кирилл Степанян: Так, ще гротескніше і “батетично” аніж в WarHammer 40 000, який все ж витримує планку grimdark-естетики, працюючи на контраст макабричного і ледве не сатиричного.
Роман Рілов: Warhammer 40K це насправді простий коктейль, але не менш цікавий від того. Геройський епос в комосі жанру приземленого даркфентезі. І як не дивно в ньому якраз сплавлені “епічне” та “приземлене” дають унікальність.
Кирилл Степанян: Дізнався, що початковий “Background” “Ворхаммера 40 000” 1980-х рр. був буквально “кислотним” за колористикою і відверто сатиричним. І звісно вгадується багато образів з тогочасних творів.
«In Rebus» 