Юрій Ляшук. Улюблене слово

Юрій Ляшук

Улюблене слово

Image 05.jpg


Що таке, здавалося б, слово? Коли-небудь задумувалися над тим, який сенс воно має для, скажімо, тих, хто чує його з вуст іноземця? А чи може воно нести естетичне задоволення навіть для вуха представника іншої мови? Цілком.

Замислюємося ми над тим, чи маємо якесь улюблене слово? З рідної чи іноземної мови? От мені, скажімо, страшенно милозвучна арабська мова, хоча здається, що її привітання (тут треба визнати, що вони несуть у собі стільки миру та добра, що нам, слов’янам, варто взяти приклад із них) для кого-небудь (внаслідок викривленого світосприйняття) взагалі звучатимуть немов якісь агресивні, терористичні заклики чи лозунги… 

Зізнаюся, що був досить-таки спантеличений, коли міркував над тим чи маю улюблене слово. На перший погляд видається простим поміркувати над цим, проте… Серед безмежного багатства рідної мови не так уже й легко віднайти улюблену перлину. І що, до речі, робить її улюбленою? Милозвучність чи ж емоційне підґрунтя, що асоціюється із цим словом?

Отож, моє улюблене слово – всотувати.

Людство було та буде й надалі тісно пов’язане з цим дієсловом. Ми народжуємося, і ще немовлятами всотуємо інформацію з довкілля. Підростаючи, дитинча розвивається і невпинно вбирає, мов губка воду, все більше світу в себе. Питання лиш у тому, що ми в себе вбираємо (і як цим здобутим розпоряджаємось)? Особливо питання актуальне сьогодні, в епоху перенасичення інформацією. Хтось (вже не пригадую хто) висловив слушну думку, що ми погубимо себе, а не зростемо, перенаситившись інформацією.

Часто ми – немов губки, що всотують у себе весь навколишній бруд, не розрізняючи де шкода, а де користь. Вбираємо в себе усякий непотріб та споживаємо ілюзорність споживацького суспільства. Як і губки вбирають в себе все підряд, бо така їхня функція, так і ми іноді уподібнюємось їм… Але, важлива відмінність між нашими функціями: ми – духовні істоти, а губки – простий це фільтруючий організм.

До речі, мені обране слово це видається особливим, позаяк пов’язане із бджолами, стосується бджолиних стільників. Звідси, як на мене, сакральна функція слова всотувати. Над чим і слід задуматись!

Як і бджолині стільники наповнюються найдобірнішим та найсолодшим нектаром, зібраним невтомними трудівниками, так і нам слід вбирати мед із навколишнього середовища, заздалегідь ретельно вибравши його із бруду.


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s