Юрій Ляшук

Улюблене слово

---

Що таке, здавалося б, слово? Коли-небудь задумувалися над тим, який сенс воно має для, скажімо, тих, хто чує його з вуст іноземця? А чи може воно нести естетичне задоволення навіть для вуха представника іншої мови? Цілком.

Замислюємося ми над тим, чи маємо якесь улюблене слово? З рідної чи іноземної мови? От мені, скажімо, страшенно милозвучна арабська мова, хоча здається, що її привітання (тут треба визнати, що вони несуть у собі стільки миру та добра, що нам, слов’янам, варто взяти приклад із них) для кого-небудь (внаслідок викривленого світосприйняття) взагалі звучатимуть немов якісь агресивні, терористичні заклики чи лозунги… 

Зізнаюся, що був досить-таки спантеличений, коли міркував над тим чи маю улюблене слово. На перший погляд видається простим поміркувати над цим, проте… Серед безмежного багатства рідної мови не так уже й легко віднайти улюблену перлину. І що, до речі, робить її улюбленою? Милозвучність чи ж емоційне підґрунтя, що асоціюється із цим словом?

Отож, моє улюблене слово – всотувати.

Людство було та буде й надалі тісно пов’язане з цим дієсловом. Ми народжуємося, і ще немовлятами всотуємо інформацію з довкілля. Підростаючи, дитинча розвивається і невпинно вбирає, мов губка воду, все більше світу в себе. Питання лиш у тому, що ми в себе вбираємо (і як цим здобутим розпоряджаємось)? Особливо питання актуальне сьогодні, в епоху перенасичення інформацією. Хтось (вже не пригадую хто) висловив слушну думку, що ми погубимо себе, а не зростемо, перенаситившись інформацією.

Часто ми – немов губки, що всотують у себе весь навколишній бруд, не розрізняючи де шкода, а де користь. Вбираємо в себе усякий непотріб та споживаємо ілюзорність споживацького суспільства. Як і губки вбирають в себе все підряд, бо така їхня функція, так і ми іноді уподібнюємось їм… Але, важлива відмінність між нашими функціями: ми – духовні істоти, а губки – простий це фільтруючий організм.

До речі, мені обране слово це видається особливим, позаяк пов’язане із бджолами, стосується бджолиних стільників. Звідси, як на мене, сакральна функція слова всотувати. Над чим і слід задуматись!

Як і бджолині стільники наповнюються найдобірнішим та найсолодшим нектаром, зібраним невтомними трудівниками, так і нам слід вбирати мед із навколишнього середовища, заздалегідь ретельно вибравши його із бруду.

---