Лідія Мазурчак
За мотивами Василя Симоненка
Коли б хотіла душу покалічить
Не стала б убивати без жалю
Я просто все дивилася б у вічі
Аби ти знав, що я тебе люблю
У моїх скронях тихо щось щемить
Я більше не вимолюю пробачення
Бо знаю що для тебе спільна мить
Не має ані сенсу ані значення
Коли б тобі бажала зла і муки
І кари найстрашнішої бажала
Я б не викручувала твої ніжні руки
В вогкому підземеллі б не держала
Вогонь байдужості не зміг би спопелити
Я виживу. Я все перетерплю.
Колись ти будеш так когось любити
Як я оце тебе лише Люблю.
«In Rebus» 