Кіберпанк, «ретро-панк» та деривативи
Кіберпанк
Оформившись протягом першої половини 1980-х рр. жанр кіберпанку (на початку – насамперед літературний) поєднав пізній постмодерністський комплекс уявлень (ризоматична децентралізація та мережоцентризм, симуляція та симулякри, хаосмос, індетермінація, релятивізація та плюралізація тощо) із пафосом «контркультурного» бунту (звідси – punk) та відповідною критикою дистопійних тенденцій сучасної йому доби.
Доби, яка стала епохою «касетного футуризму», діджіталізації, комп’ютеризації, роботизації та віртуалізації, що, акумулюючись, загрожували невідомим впливом на вражений гуманітарно-технологічною кризою соціум.
А також – неконтрольованим поширенням нових технологій в умовах Холодної війни. Характерним мотивом у кіберпанку виступає злам транснаціональними корпораціями старих політичних та культурних кордонів. Частотніше – корпорацій саме з високотехнологічної Східної Азії, поширення ними поряд з технологічними інноваціями азійських культурних форм серед диференційованих, дефрагментованих спільнот.
Нео-Токіо в «Akira» (1988) Кацухіро Отомо
Ключовими та типовими для кіберпанку є такі поняття та категорії: віртуальна реальність, кіберпростір, кібертехнології, хакінг, мережі, імпланти, аугментації, трансгуманізм, високі технології при низькому рівні життя, наркотики, корпорації, дзайбацу, кайрецу, якудза.
Одною з найгостріших тем, актуалізованих кіберпанком, була спокуса трансгуманізму: кібернетичного, синтетичного чи біотехнологічного, а також пов’язані із цим ксенофобія та почуття виключності з обох сторін.
Другим провідним мотивом стала тема трансгресії та самоусвідомлення «штучним інтелектом», як наслідок – досягнення «технологічної сингулярності», конфлікт із ним, обожествлення тощо.
A.I. SHODAN (artificial intelligence Sentient Hyper-Optimized Data Access Network)
A.I. Cortana («Halo»)
Кіберпанк відкидав або обігрував в дистопійному ключі утопійні мотиви віртуалізації (відтак, «Трон» (1982) не завжди погоджуються віднести до кіберпанку, він являє взірець своєрідної «кібертопії») та роботизації.
«Тron» (1982)
Або – поєднював ці утопійно-дистопійні мотиви своїх провісників, актуалізовані науковою фантастикою «new wave» задовго до його оформлення:
- мотиви роботичної утопії («роботопії»), що переростає у дистопію та бунту «штучного інтелекту» («В мене немає роту, але я маю кричати», «Чи сняться андроїдам електровівці?», «Степфордські жінки», «Воєнні ігри», «Я, Робот», «Робокоп», «Термінатор», «The DNA Cowboys Trilogy» Міка Фаррена, Батлеріанський джихад у всесвіті «Duniverse»);
- симуляцій («Welt am Draht» 1973 року , «Brainstorm» 1983 року);
- мотиви трансгуманізму та органічного горору (як-от у Девіда Кроненберга у «Videodrome» 1983 року, або пізніше, у його «eXistenZ» 1999 року).
1983. «Videodrome»
При цьому «канонізовані» (зведені до взірців жанру) твори не обов’язково відбивають увесь спектр тем кіберпанку: так екранізація згаданого вище знакового роману Ф. К. Діка «Blade Runner» (1982) Р. Скотта або «Appleseed» (1985) Масамуне Сіро актуалізують теми та мотиви саме роботичної дистопії. А у Японії виник власний «роботичний» жанр – меха.
«Neon Genesis Evangelion»
«Metal Gear Solid»
Низка аніме широко репрезентує жанр кіберпанк, як і посткіберпанк, насамперед це:
- «Digital Devil Story: Megami Tensei» («Dejitaru Debiru Monogatari Megamitenshō /デジタル・デビル物語 女神転生») (1987);
- «Akira» (1988) Кацухіро Отомо;
- «Snatcher / Sunacchā / スナッチャ» (1988) Хідео Коддзіма;
- «Appleseed / アップルシ－ド» (1988-2011);
- «Cyber City Oedo 808 / サイバーシティ OEDO 808» (1990-1991);
- «Gunnm» (1993);
- «Armitage III / Amitēji za Sādo / アミテージ ザ サード» (1995);
- «Ghost in the Shell» (1995) Мамору Осії;
- «Armitage III: Poly-Matrix» (1996);
- «Perfect Blue» (1997);
- «Serial Experiments Lain» («シリアルエクスペリメンツレイン») (1998);
- «Armitage III: Dual-Matrix» (2002);
- «Ghost in the Shell: Stand Alone Complex. Solid State Society» (2002-2003);
- «Animatrix» («アニマトリックス») (2003);
- «Ghost in the Shell 2: Innocence» (2004);
- «Ghost in the Shell: Stand Alone Complex. Solid State Society» (2011).
Cеред ранніх відеоігор в жанрі класичного кіберпанку слід згадати:
- «Neuromancer» (1988);
- «Snatcher / Sunacchā / スナッチャ» (1988);
- «Circuit’s Edge» (1990);
- «Syndicate» (1993);
- «System Shock» (1994);
- «Blade Runner» (1997);
- «System Shock 2» (1999);
- «Deus Ex» (2000).
«Deus Ex» (2000)
Із нестандартних: «Digital Devil Story: Megami Tensei» («Dejitaru Debiru Monogatari Megamitenshō /デジタル・デビル物語 女神転生») (1987), «Perihelion: The Prophecy» (1993), «Blood Net: A Cyberpunk Gothic» (1993), «Hell: A Cyberpunk Thriller» (1994), «Quarantine» (1994) з «Quarantine II: Road Warrior» (1996), та, зрештою, поєднання із психологічним горором: «DreamWeb» (1993).
1994. «Beneath a Steel Sky»
Останнім виразним сплеском кіберпанку наприкінці між кінцем 1980-х рр. та кінцем років 1990-х, коли візії кіберпанку аж ніяк не втілились і відбувався перехід до посткіберпанку, є такі класичні вже твори:
- «Akira» (1988) Кацухіро Отомо;
- «Snow Crash» (1992) Ніла Стівенсона;
- «System Shock» (1994);
- «Johnny Mnemonic» (1995);
- «Ghost in the Shell» (1995) Мамору Осії;
- «Nirvana» (1997);
- «System Shock 2» (1999);
- «Matrix» (1999) братів Вачовскі;
Деривативи кіберпанку та посткіберпанк
Кіберпанк від початків та протягом становлення стикався з межовими жанровими експериментами своїх власних фундаторів, В. Гібсона та Б. Стерлінга («Schismatrix» 1985 року та «The Difference Engine» 1990 року), тому як такий посткіберпанк не припадає виключно на сучасний етап т. зв. «метамодернізації», що є флуктуацією того ж постмодернізму. Й тому – експериментує із гібридним або, пізніше, «постіронічним» обігруванням дистопійних та утопійних мотивів. Взірцями таких експериментів є:
- «Shaper / Mechanist» (1982-1984);
- «Ware» (1982-2000);
- «Schismatrix» (1985);
- «Digital Devil Story: Megami Tensei» (1987);
- «Shocker» (1989);
- «The Difference Engine» (1990);
- «Total Recall» (1990);
- «Emancipator» (1991-1992);
- «Ringu» («リング») (1991-1999);
- «The Lawnmower Man» (1992);
- «Freejack» (1992);
- «Universal Soldier» (1992);
- «Disclosure» (1992);
- «Vurt» (1993-1997);
- «Cyberia» (1994);
- «Quarantine» (1994);
- «Beneath a Steel Sky» (1994);
- «Hell: A Cyberpunk Thriller» (1994);
- «Iron Angel of the Apocalypse» (1994);
- «Iron Angel of the Apocalypse: The Return» (1995);
- «Virtuosity» (1995);
- «Strange Days» (1995);
- «I Have No Mouth, and I Must Scream» (1995);
- «Quarantine II: Road Warrior» (1996);
- «Otherland» (1996-2001);
- «Perfect Blue» (1997);
- «SiN» (1998);
- «Dark City» (1998);
- «Parasite Eve / パラサイト・イヴ» (1998);
- «Serial Experiments Lain» («シリアルエクスペリメンツレイン») (1998);
- «Overworld» («The Acts of Caine») (1998-2012) М. В. Стовера;
- «The Thirteenth Floor» (1999);
- «eXistenZ» (1999);
- «Parasite Eve II» (1999);
- «Virus» (1999);
- «Y2K: The Game» (1999);
- «Galerians / Garerianzu / ガレリアンズ» (1999);
- «Virtual Nightmare» (2000);
- «The Cell» (2000);
- «The 6th Day» (2000);
- «Shadow Watch» (2000);
- «Sanity: Aiken’s Artifact» (2000);
- «Perfect Dark» (2000);
- «Omikron: The Nomad Soul» (2000);
- «Anachronox» (2001);
- «Aztechs» (2001);
- «Vanilla Sky» (2001);
- «A.I. Artificial Intelligence» (2001);
- «Halo: Combat Action Evolved» (2001);
- «Headhunter» (2001);
- «Avalon» (2001);
- «Galerians: Ash» (2002);
- «Demonlover» (2002);
- «Cypher» (2002);
- «Paradise Cracked» (2002);
- «ReVOLUTION» (2002);
- «Elysium» (2002);
- «Minority Report» (2002);
- «Takeshi Kovacs» (2002-2005);
- «P.N.03» (2003);
- «TRON 2.0» (2003);
- «DroneZ» (2004);
- «Scrapland» (2004);
- «COPS 2170: The Power of Law» (2004);
- «Sabotain: Break the Rules» (2004);
- «Headhunter: Redemption» (2004);
- «The Moment of Silence» (2004);
- «Restricted Area» (2004);
- «CY GIRLS» (2004);
- «River of Gods» (2004);
- «Darwinia» (2005);
- «Tumbling After» (2005);
- «Stolen» (2005);
- «Fahrenheit: Indigo Prophecy» (2005);
- «Perfect Dark Zero» (2005);
- «SiN. Episodes: Emergence» (2005);
- «Project: Snowblind» («Deus Ex: Clan Wars») (2005);
- «Neuro Hunter» (2006);
- «Dreamfall: The Longest Journey» (2006);
- «Paprika» («パプリカ») (2006);
- «.hack//G.U.» (2006-2015);
- «Dilemma» (2006);
- «The Nines» (2006);
- «A Scanner Darkly» (2006);
- «DEFCON («DEFCOИ», «Everybody Dies in the North», «Global Thermonuclear War») (Introversion Software) (2006);
- «Vexille / Bekushiru 2077 Nihon sakoku / ベクシル 2077日本鎖国» (2007);
- «Assassin’s Creed» (2007-2020);
- «Haze» (2008);
- «Babylon A.D.» (2008);
- «District 9» (2009);
- «Scorpion: Disfigured» (2009);
- «The Dervish House» (2010);
- «NieR» (2010);
- «The 3rd Birthday / ザ・サード バースデイ» (2010);
- «Tron: Legacy» (2010);
- «E.Y.E. Divine Cybermancy» (2011);
- «Source Code» (2011);
- «Generation П» (2011);
- «Flashback» (2011);
- «Hard Reset» (2011);
- «Total Recall» (2012);
- «Holy Motors» (2012);
- «Branded» (2012);
- «The Cabin in the Woods» (2012);
- «The Congress» (2013);
- «The Zero Theorem» (2013);
- «Ender’s Game» (2013) (за мотивами роману О. С. Карда 1985 року, написаного на основі новели 1977 року);
- «Magrunner: Dark Pulse» (2013);
- «Oblivion» (2013);
- «Elysium» (2013);
- «Almost Human» (2013-2014);
- «The Signal» (2014);
- «Transcendence» (2014);
- «Ex Machina» (2014);
- «The Evil Within» (2014);
- «Transistor» (2014);
- «Jazzpunk» (2014);
- «The Talos Principle» (2014);
- «RoboCop» (2014);
- «Chappie» (2015);
- «Cradle» (2015);
- «SOMA» (2015);
- «Elle» (2016);
- «The Technomancer» (2016);
- «Westworld» (2016);
- «Neon Chrome» (2016);
- «Shadow Warrior 2» (2016);
- «Black Mirror: Playtest» (2016);
- «Black Mirror: USS Callister» (2017);
- «RUINER» (2017);
- «The Discovery» (2017);
- «The Evil Within 2» (2017);
- «NieR: Automata» (2017);
- «American Gods» (2017-2019);
- «State of Mind» (2018);
- «Hotel Artemis» (2018);
- «Upgrade» (2018);
- «Ready Player One» (2018);
- «Detroit: Become Human» (2018);
- «Black Mirror: Bandersnatch» (2018);
- «Altered Carbon» (2018-2020);
- «Alita: Battle Angel» (2019);
- «LOVE DEATH + ROBOTS» (2019);
- «Sense – 不祥的预感: A Cyberpunk Ghost Story» (2020);
- «InfiniteCorp: Cyberpunk Revolution» (2020);
- «Cloudpunk» (2020);
- «DEVS» (2020);
- «Transient» (2020);
- «Deep Down» (2020);
- «Beyond a Steel Sky» (2020s).
Стильовою вершиною посткіберпанка слід вважати «Flashback» (2011) Дена Сіммонса та «Altered Carbon» (2002) Річарда Моргана, а також – цикл Рея Олдріджа «Emancipator» (1991-1992), що є сумішшю космоопери та dark sci-fi із елементами кіберпанку.
Найбільш нестандартними та оригінальними творами посткіберпанку є «Papurika» (2006) Сатосі Кона (екранізація одноіменного роману 1993 року, «パプリカ» Ясутака Цуцуї) та «The Congress» (2013) Арі Фольмана за твором Станіслава Лема «Kongres futurologiczny» (1971).
Сьогодні існує також одна знакова тенденція: в останній час трангсуманістична філософія з претензією на науковість, часто черпає натхнення одночасно з хаосмотичних космологічних інтуїцій Г. Ф. Лавкрафта (йдеться про характерний для «постмодернізаційних» тенденцій примат сутнісного хаосмосу над опозицією «хаос – порядок»). До прикладу, Geordie Rose (https://is.gd/wy2ZDJ) мислить про можливості втілення «богів» міфології Лавкрафта засобами «штучного інтелекту» (D-Wave Systems та «Sanctuary AI», цитата: «a company with a mission to create ultra human-like robots – “synths” – that are indistinguishable from us physically, cognitively and emotionally. Sanctuary is structured to explore both cutting edge technology and the ethical issues that arise from creating human-like machines. The company strives to create a micro-society in which synths can develop and be granted a safe haven as they transition into full acceptance by our wider society». Над лавкрафтівським Азатотом міркує та проголошує примат власного інтелекту Е. Юдковскі (Eliezer S. Yudkowsky), аксіологічно близький Нікласу Бустрьому (Niklas Boström) з Future of Humanity Institute, а також Ніку Ленду (Nick Land) (провідник теорій акселераціонізму, кіберготики, літературного міфу «Лемурійська часова війна», пов’язаного із В. Берроузом, який, в свою чергу, надихався крім іншого міфами Лавкрафта – і надихнув Інтерзоною Девіда Кроненберга на експерименти з органік-горором в екранізації «Nacked Lunch» (1991), ним та «касетним футуризмом» в «Відеодромі», та ним і кіберпанком – в «Екзистенції»). Тому на поточній стадії посткіберпанку виділилась й окрема течія, що відбиває наявні і поза фантастикою хаотичні чи хаосмотичні настрої в трансгуманізмі та постгуманізмі.
В системі GURPS доступний окремий сетинґ «CthulhuPunk» (1995) від Steve Jackson Games (поєднання «Call of Cthulhu» із «Cyberworld» 1993 року), а у мультисетинґовому готікпанк-всесвіті «World of Darkness» від White Wolf можливі власні сценарії в цьому ключі на стику сетинґів та жанрів.
Вплив та елементи «CthulhuPunk» віднаходять, до прикладу, в «Killing Floor 2» (Tripwire Interactive) 2015 року.
До творів напряму, що змальовують синтез лавкрафтівських вимірів та екзистенцій із високими технологіями та віртуальною реальністю належать: «Magrunner: Dark Pulse» (2013) від української студії Frogwares (3 AM Games) та «Transient» (2020) від турецької Stormling Studios.
Кіберпанк загалом може сполучатись у гібридних формах із межовими жанрами та сетинґами: так у засадничо всеохопному готікпанк-всесвіті «World of Darkness» є кіберпанківський віртуальний світ Дистопія та діють адепти віртуальності, а у всесвіті «Shadowrun» кіберпанк поєднано із урбаністичним фентезі. Або згадаємо «Blood Net: A Cyberpunk Gothic» 1993 року чи «Omikron: The Nomad Soul» 2000 року. Також – може широко використовувати елементи жанру шпигунського технотриллера, конспірологічні теорії тощо.
Однак й протягом 2000-2020-х рр. зустрічаються взірцеві роботи, які слідують канонічним прикметам, доводячи їх до блиску:
- «Deus Ex» (2000-2016);
- «Project Eden» (2001);
- «Animatrix» («アニマトリックス») (2003);
- «Ghost in the Shell 2: Innocence» (2004);
- «Syndicate» (2012);
- «Remember Me» (2013);
- «Autómata» (2013);
- «Blade Runner 2049» (2017);
- «Observer» (2017);
- «Rain of Reflections» (2019);
- «Ghostrunner» (2020);
- «Cyberpunk 2077» (2020).
Такі штучні вироби, а часто це беззаперечні шедеври, слід відносити до проявів рівайвелізму, або моди та запиту на якісний вінтажний ретро-вейв.
При цьому ретро-вейв може використовуватися саме із характерним стилістичним рівайвелізмом «касетного футуризму», як-от в «Blade Runner 2049» (2017) та «Ghost in the Shell» (2017), «Cyberpunk 2077» (2020) в стилі автодизайну тих років та концепт-арту Сіда Міда. Подібне можа помітити і в серіалі «American Gods» (2017-2019) та «Ready Player One» (2018).
Особливо цікавою з точки зору посмодерністської рекурсивності є втілення Матриці в MMORPG «The Matrix Online», яка діяла між 2005-2009 рр.
Низовим же проявом посткіберпанку є поява гібридного літературного жанру LitRPG.
Значно відійшов від кіберпанку максимально наближений до реалій жанр шифропанку (cypherpunk), який загострює увагу на проблемах шифрування та криптографії, хакінгу та нет-сталкінгу, дарк-нету або гіпотетичного кріпт-нету, антиглобалізму та анонімізації, кріптоанархізму та групускул, мережецентризму та онлайн-всесвітів, гібридних кібервоєн та промислового шпіонажу тощо.
1984. «Cult of Dead Cow»
До творів цього напряму в тій чи іншій мірі можна віднести (виокремити можна також психологічний горор чи трилери, що експлуатують тему ДаркНету):
- «Dodge» («Richard Forthrast») (1997-2019);
- «Jipi and the Paranoid Chip» («Jipi’s Day at the Office») (1997);
- «23» (1998);
- «Cryptonomicon» (1999);
- «Uplink» (2001);
- «Cypher» (2002);
- «Demonlover» (2002);
- «DEFCON» (Introversion Software) (2006);
- «The Last Enemy» (2008);
- «Home Before Dark» (2008);
- «Reamde» (2011);
- «Person of Interest» (2011-2016);
- «Darknet» (2013-2014);
- «Watch Dogs» (2014);
- «Who Am I – Kein System ist sicher» (2014);
- «Mr. Robot» (2015-2019);
- «Watch Dogs 2» (2016);
- «Mr. Mercedes» (2017);
- «Fall, or, Dodge in Hell» (2019);
- «WATCH DOGS LΞGION» (2020).
2020. «WATCH DOGS LΞGION»
«Schismatrix» Б. Стерлінга 1985 року по суті оформила жанр біопанку (позаяк роман, окрім пролонгації кіберпанку в далекосяжну перспективу освоєння космосу, протиставляв йому лінію «шейперів», супротивників «механістів»).
А його спільна із В. Гібсоном «The Difference Engine» 1990 року вплинула на формування стімпанку.
В свою чергу, підставовим твором нанопанку став «The Diamond Age or, a Young Lady’s Illustrated Primer» (1995) Ніла Стівенсона, який перейшов до цієї роботи опісля підсумовування спадщини кіберпанку в «Snow Crash» (1992) та перед тим, як розпочати «Кріптономікон» (1999) та «Барочний цикл» («Єноха Роота»).
Крім цього оформились такі напрями, як екопанк, який іноді називають також грінпанком (серія відеоігор 1992-2000 рр. «Ecco the Dolphin», «Zodiac: The Eco-thriller» Ніла Стівенсона 1988 року, «Hostile Waters: Antaeus Rising» (2001) або «Пам’ятай про мікротанцорів!» (2004) Сергія Герасимова) та найновіший, оптимістичний соларпанк.
«Ретро-панк»-деривативи
Як ми вже вказували (https://is.gd/LIDSEi), сетинґ передбачає низку впізнаваних елементів стилю або наративних компонентів та змістів, які маркують приналежність його до певного естетичного стилю або пов’язаного (взаємозалежного, кореспондуючого) комплексу стилів з ознаками жанрового напряму (жанроутворюючі сетинґи).
Проте безпосередньо жанрово-наративна структура сюди не відноситься і може бути гнучкою: до прикладу, в сетинґу Дикого Сходу може розгортатись наративна дія, приналежна жанру горор, а в сетинґу готік-панка – оповідь мелодраматичного жанру тощо. Позаяк постмодернізм полишає межі свого академічного окреслення, він широко експериментує із змішанням жанрово-стильових ознак та взаємопроникненням дискурсів, тому межа між стилем та жанром у, скажімо, представниках течії «ретро-панку» розмивається, тобто такий сетинґ витікає з певної жанрової традиції, проте дозволяє усе розмаїття «класичних» жанрових наративних прийомів, сюжетних ходів, тропів та інших ознак.
Gothic-punk
Яскравий приклад мультисетинґовості – похідний від романтичного готицизму жанр gothic-punk, який абсорбує реальність в її повноті, проте пропускає крізь «затемнюючу» призму, вводячи у світ акумульовані ним змісти колективного несвідомого та архетипи, втілені у надприродних силах, відомих нам з численних легенд та фольклорних традицій та експлуатовані ще романтичним готицизмом (його категорії надприродних сутностей діють насамперед приховано, а їх цивілізації, культури, структури, мережі та фракції тут діють непомітно поряд із нами).
Всесвіт фундатора цього жанру, «World of Darkness» від «White Wolf», є насправді всеосяжним: відбиває, інкорпорує усі інші жанри, піджанри та сетинги на манер системи-конструктора GURPS, що пов’язано з початковою природою «World of Darkness» – настільної рольової або рольової гри живої дії (система Mind’s Eye Theatre).
Це не виводить саме «World of Darkness» за межі канонічної підстави готік-панківської надприродної «затемненості» світу, проте породжує неспівмірність із іншими взірцями жанру: чим далі вони від масштабів «WoD» (до найближчих йому слід згадати «Kult», «Unknown Armies», «Secret World» та «Necrorama» Хав’єра Арсе), тим вузькішими є характеристики готікпанку як жанру (від продуманих серій «Blade», «BloodRayne» та «Darkness» до пересічних «Underworld» і відверто поп-готичних «Buffy», «Angel», «Lucifer» та «Constantine» тощо).
В літературі готікпанк корелює із серіями творів Енн Райс, С. П. Сомтоу, Поппі С. Брайт, В. Стрібера, Д. Сіммонса, Б. Ламлі, Дж. Батчера тощо.
Деякі взірці супергероїки можуть звертатись до елементів готік-панку («Spawn», «Hellboy» , частково – «Killing Joke»).
Splatterpunk
Хоча як і готік-панк сплаттерпанк походить від романтичного готицизму, він випливає з відверто інфернально-демонічних, френетичних та декадентскьо-садистичних низових проявів, акумулюючи вже не стільки фольклорні та міські легенди, а міські легенди найбільш жахливого характеру («Candyman» Клайва Баркера), інфернальні культи та окультні традиції, звернені на відверту демонію. Так, наприклад, «адописна ікона» цього жанру – «Hellraiser» Клайва Баркера, медіафраншиза, в якій діють сенобіти з магічної коробки. Яка, в свою чергу, веде у зовнішну темряву, де сенобіти намагаються досягти точки злиття найвищої насолоди із найбільшим можливим болем.
Якщо готік-панк загострює увагу на тонкому психологізмі збереження та боротьби за людськість, то сплаттерпанк будується на афектаціях від сприйняття надприродного садо-мазохістичного насильства.
Сенобіти («Hellraiser»)
Сплаттерпанк орієнтується на проміжну естетичну ланку гран-гіньолю та на ті низові прояви романтичного готицизму, які втілились у взірцях жанру горор, що експлуатує ультранасильство. Хоча сплаттерпанк поєднює у собі спадок жанрів слешер (slasher, від англ. slash «рубити»), splatter (англ. «бризки») та джалло (італ. giallo – «жовтий»), його неодмінним атрибутом є надприродній характер діючих сил, що відрізняє його від творів, де діють «стандартні» серійні вбивці (від «Психо» до «Хостелу»).
Серед літераторів, окрім Клайва Баркера, слід згадати роман постмодерніста Хосе Карлоса Сомоси «La dama número trece» 2003 року (він також автор сплаттер-трилеру, психологічного, трансгресивного горору на межі з body horror «Clara y la penumbra» 2001 року), а також Джона Ширлі та Метью Стокоу.
Хоча формально «Суспірія» належить до італійського джалло особливо її ремейк 2018 року містить усі приналежні жанру атрибути.
Через актуалізацію містичних та галюцинаторних компонентів, серіал «Hannibal» (2013-2015) в межах своєї медіафраншизи перетворив історію Ганнібала Лектера в яскравий приклад сплаттерпанку.
Через свою всеохопність «World of Darkness» вбирає та може актуалізувати в своїх наративах усі специфічні риси сплаттерпанку (в деяких сетинґах, де діють, до прикладу, культисти-інферналісти, демони, відбувається діаблерія; або у конкретних персонажах: див. наприклад «лялькаря» в «Vampire. The Masquerade – Bloodlines 2»). Проте це для готік-панку є побічним, зосередженим в деяких сетинґах та підсетинґах, та загалом – суто варіативним в контексті задуму гравців.
Альбом «Silent Hill: Memories. White Hunter» (2008) Масахіро Іто
Серія «Silent Hill» (канон 1999-2007/8 рр.), як і визнаний шедевр «Jakob’s Ladder» (1990) Едріана Лейна, що найбільше її надихнув і якому розробники принесли омаж, акцентує на тонкому психологізмі та несвідомих змістах глибин людської психіки (а у випадку з фільмом, твір взагалі протинає межі кількох жанрів і є відкритим для ре-інтерпретацій), тому попри зовнішню наявність усіх атрибутів сплаттерпанку, ці твори виходять за його межі і є першочерговими взірцями психологічного горору.
Кадр з екранізації «Silent Hill»
Яким не є відносно невдала екранізація серії, а тим більше друга її частина: обидва фільми можна віднести до відносно пересічного сплаттерпанку.
Яскравим представником творців жанру є режисер Панос Косматос: обидві його роботу є оригінальними, і з тим – взірцевими для нього («Beyond the Black Rainbow» 2010 року та «Mandy» 2017-го).
Сплаттерпанк може втілюватись у шедеврах на межі жанрів («Jakob’s Ladder» та «Silent hill(s)»), ретровейв-стилізаціях (згадані фільми Паноса Косматоса або «The Cabin in the Woods»), так і в низьких формах трешу (стилізований під поп-готичний кітч «Repo! The Genetic Opera»), іноді – з позамежним рівнем психопатологічних виявів («Tokyo Gore Police / 東京残酷警察»).
Близькими сплаттерпанку є також жанри трансгресивного горору та органічного горору (organic horror, body horror), що можуть сполучатись із ним: «Phantasmagoria: A Puzzle of Flesh» 1996 року.
«Phantasmagoria: A Puzzle of Flesh»
«Clive Barker’s Jericho» (2007)
Виразні елементи сплаттерпанку несуть серії «Tales from Wonderland» з мультивсесвіту «Grimm Fairy Tales» (Zenescope Entertainment) та «American McGee’s Alice».
У відеоіграх жанр пройшов особливий шлях: почавши з серії «Splatterhouse» (1988-2010) та породивши такі нестандартні роботи, як «Tongue of the Fatman» (1989), «Harvester» (1996) та ділогія «Phantasmagoria» (1995-1996), згадувана серія «Silent Hill» (1999-2008), «Twisted Metal: Black» (2001) або ділогій «Condemned» (2005-2008), «Evil Within» (2014-2017) та «Suffering» (2004-2005), нарешті – «Clive Barker’s Jericho» (2007) за сценарієм фундатора жанру, індустрія прийшла до акумуляції в одній екранного зла в одній конвергованій формі.
«Dead by Daylight»
А саме – асиметричного мультіплеєрного горору «Dead by Daylight» (2016), який наслідуючи кросоверу «Freddy vs Jason» (2003) Ронні Ю, включив у безвихідну боротьбу жертв із надприродною Сутністю практично увесь пандемоніум маніяків (і не лише надприродних) та чудовиськ (включно навіть із «Демогоргоном» з «Дивних речей») з найрозмаїтіших медіафраншиз.
Ретро-футуристичні деривативи
Так чи інакше, найбільш близькими кіберпанку є його ретро-футуристичні деривативи, які трансполюють особливості кіберпанку – дистопійні тенденції та grimdark-естетику – на кілька попередніх модерних та епі-модерних епох, які передували «касетному футуризму» 1980-х рр.
Вони також «ретро-активні», бо проектують ‘punk-компонент на минулі епохи чи естетичні стилі, переносячи реалії та соціальну напругу на історизований спекулятивний простір, тобто антиісторично застосовують пізні реалії або тенденції до альтернативно-історичних сетинґів.
При цьому, своєрідна тенденція прото-‘punkу, пов’язана із «контркультурним» переосмисленням поп-культури, проявляється набагато раніше. Так, до прикладу, 1968 року з’явилась «Барбарелла», що позначила остаточний «контркультурний» перехід від raygun gothic (доцільно вважати, що для напряму він довершився в появі серії «Heavy Metal F.A.K.K. 2»). Raygun gothic була характерна для pulp fiction та weird fiction протягом усіх 1890/1920-1950-х рр. (при цьому, raygun gothic і сама поєднювала утопійні мотиви космічної колонізації із дистопійними образами, що особливо виразно в описах космічних диктатур та у творі Г. Ф. Лавкрафта «In the Walls of Eryx» 1936 року).
«Ретро-панк»-деривативи
До «ретро-панку» слід віднести:
1. Клокпанк («годинниковий панк»)
Змальовує механістичний та індустріальний переворот на фоні ранньомодерної (ренесансної) доби.
Взірцями цього напряму є: роман «Pasquale’s Angel» (1994) Пола Дж. Макоулі, ігрова cерія «Thief» (1998-2014), гра 2006 року «Rise of Nations: Rise of Legends»).
«Thief: The Dark Project» (1998)
«Thief II: The Metal Age» (2000)
Як виявилось, «Thief» могла бути й повноцінним та послідовним представником готік-панку (більше про це в контексті «Thief 4: Dagger of Ways» тут: https://is.gd/BGVuXI), проте на виході було отримано неповторний взірець клокпанку в стилі grimdark.
2. Стімпанк («паровий панк»)
Змальовує світ, що консервував та розвинув технології вікторіанської доби (аеростати, парові двигуни тощо).
3. Дизельпанк («дизельний панк»)
Змальовує світ, в якому дистопійні тенденції епі-модерної, міжвоєнної та інтермедіальної доби Interbellum’у загострились і спричинили неконтрольований ріст технологій та дистабілізацію соціуму, умов життя, спричинили геополітичний дисбаланс та підвели до боротьби за першість в витворенні абсолютної зброї.
Дизельпанк-стилізація медіафраншизи «Star Wars»
Яскравими взірцями дизельпанку є гра 2000 року «Crimson Skies», «Impossible Creatures» («Sigma»), аніме Х. Міядзакі «Порко Россо» та «Вітер кріпне».
«Дух часу» (Zeitgeist) Interbellum’у
в призмі «Sid Meier’s Civilization V»
Це також світ протиборчих ідеологій, що підривають зсередини соціуми в умовах глобальної конкуренції блоків, що передвіщує уявні реалії атомпанку.
4. Атомпанк («атомний панк»; «ядерний панк», nuclear punk)
Змальовує наступ Атомного віку з його тінню т. зв. «ядерного голокосту» та тріумфом повоєнних технологій реактивної авіації (Jet Age) в умовах гібридної Холодної війни блоків (атомпанк обігрується в іграх «BioShock», «Prey» 2017 року, в «Singularity» та в «Atomic Heart»).
Одним з відгалужень є альтернативно-історичний піджанр, в якому країни блоку Осі здобувають перемогу – взірецевою роботою тут є визнаний шедевр Ф. К. Діка «The Man in the High Castle» 1962 року.
5. Постатомпанк (postnuclear atompunk)
«Wasteland 3»
Експлуатує посткатастрофний сетинґ після активної фази т. зв. «ядерного голокосту» та «zero hour».
Найяскравіші приклади тут – ігрові серії «Wasteland» та «Fallout», а також взірцевий кіношедевр «Mad Max: Fury Road» (2015) Джорджа Міллера).
6. Рейпанк («лучовий панк», «променевий панк»)
Експлуатує естетику утопій космізму (наступу Космічного віку) та pulp fiction доби 1920-1960-х рр., змикаючись із жанрами експлоративної наукової фантастики (освіоєння далекого космосу), космоопери, супергероїки («Флеш Гордон», «Барбарелла»).
По суті, цей сетинґ «контркультурне» переосмислення наївних мрій та спекулятивної фантастики ракетної доби.
Окрім канонічних, можна також виділити такі умовні на стадії оформлення та виокремлення сетинґи.
Наведемо деякі згадувані вікіпедійним ресурсом маргінальні сетинґи-деривативи в якості реінтерпретації та з додаванням кількох репрезентативних, на нашу думку, прикладів творів (до них приналежних скоріше частково, позаяк ці піджанри є доволі умовними і як мінімум, такими, що лише перебувають в становленні), а опісля подамо групи сетинґів ревізованих нами або вперше запропонованих.
Gaslight-romaticpunk
Субсетинґ стімпанку, що актуалізує вікторіанський неоромантизм та романтичний готицизм («Order 1886»), в тому числі – куртуазні мотиви.
Victorian-gothicpunk
Пропонований нами cубсетинґ стімпанку, що актуалізує вікторіанський готицизм та трансгресивний косміцизм («Bloodborne», «Order 1886», «Alice: Madness Returns», «Van Hellsing», «Victor Vran», «Vaporum», «The Incredible Adventures of Van Helsing», «Sunless Sea» та «Sunless Skies»).
Postcatastrophic steampunk
Субсетинґ стімпанку, що експлуатує мотиви катастроф та виживання в посткатастрофних умовах «Frostpunk», «Sunless Sea» та «Sunless Skies».
Boilerpunk (gaspunk, industrial-punk, smokepunk)
Субсетинґ стімпанку, що актуалізує пролетарську долю доби індустріалізації та концепцію «класової боротьби» («Frostpunk»).
Mannerpunk
Субсетинґ стімпанку, що актуалізує складну ієрархію соціальних ролей та функцій у стратифікованому суспільстві доби індустріалізації, мотиви вікторіанського ханжества, мотовства та декадансу fien de siecle (частково – «Univerne»).
Sciencepunk
Субсетинґ стімпанку, що актуалізує мотиви електрифікації та неймовірних технологічних винаходів («Steamboy», «Avril et le monde truqué»), мотиви винаходів Беббіджа («The Difference Engine»), Марконі, Едісона.
Electropunk (teslapunk)
Окремо виділяють субсетинґ, пов’язаний із дослідами Н. Тесла («Prestige», «Close to the Sun», частково – «Tesla vs Lovecraft», «Return to Castle Wolfenstein», «С&С: Red Alert», «Order 1886», «Red Dead Redemption 2»).
Vernepunk
А також – наукової фантастики Ж. Верна («Univerne», «Robur», «20 000 siècles sous les mers», «The League of Extraordinary Gentlemen») та Г. Веллса («The Space Machine: A Scientific Romance», «The League of Extraordinary Gentlemen»).
Nerfpunk
Пародійний «косплейний» субсетинґ стімпанку, що акцентує на епатажі, експлуатуючи бластери «Nerf» та «кислотні» костюми та колористику.
Flapperpunk
Субсетинґ дизельпанку, що акцентує на емансипації та експресивній декадентській роскоші доби Roaring 1920s напередодні Великої депресії.
Socpunk & soveitpunk
Сетинґ, що актуалізує мотиви соціального популізму, соціалістичного утопізму, марксистських ідеократій; сполучається із піджанрами дистопії («Frostpunk», «Dark Sector», «Red Faction») та какотопії («1984»), сюрпанку («Atomic Heart»), дизельпанку та атомпанку («Atomic Heart», «С&С: Red Alert»), альтернативної історії щодо націонал-соціалізму або його союзників по Осі на межі дизель- та атомпанку («Kronolog: The Nazi Paradox», «Turning Point: Fall of Liberty», «The Man in the High Castle», «Iron Sky», «Wolfenstein», «SS-GB», «Jin Roh»).
А також – альтернативної історії («Красная Земля», «Scythe», «A Colder War» Чарлза Стросса, «The Place Promised in Our Early Days», «Hearts of Iron», «Freedom Fighters», «Red Star», «Dust 1947», «1984», «Gadget: Past as Future», «KGB: Conspiracy») та хроноопери і темпоральної фантастики («С&С: Red Alert», «Singularity»), криптоісторії («Око Силы», «Stalin Subway», «Stalin Subway: Red Veil»).
Часто актуалізує жанрові особливості шпигунського трилеру («Шпионский роман» та «Квест» Б. Акуніна; «S2: Silent Storm» та «Серп и Молот»).
Крім цього: технофентезі («Око Силы», «Pathfinder», «Warhammer 40 000»), горору («Call of Cthulhu 1920s», «Луна Ктулху», «You Are Empty», «1953: KGB Unleashed»), космофутуризму («Red Faction», «Planet Alcatraz») та космоопери («Warhammer 40 000»), посткатастрофної фантастики («Frostpunk», «Metro»), мотивів реактуалізації совєтізму (серії «Metro», «Planet Alcatraz») тощо.
Nowpunk
Близький технотриллеру сетинг, що відштовхується від контемпорарних реалій та поточних подій, максимально наближений до дійсності. Як приклад наводять «The Zenith Angle» Б. Стерлінга.
Liberpunk
Сетинґ, що актуалізує мотиви дистопійних тенденцій, спричинених комерціалізацією, індустріалізацією, капіталізацією («Iron Storm», «Bet on Soldiers»), консюмеризмом, фордизмом та стандартизацією або автоматизацією виробництва («Brave New World»), корпоратократією («Crimson Skies», «Mirror’s Edge») та бентамівським «паноптизмом» інформаційної доби («Mirror’s Edge», «Watch Dogs: Legion»), лібертінізмом, монополізмом («BioShock») та лібертаріанством («Crimson Skies», «BioShock», «BioShock: Infinite»).
Salvagepunk
Субсетинґ дистопійної або посткатастрофної фантастики, пов’язаний із ідеями утилізації чи переробки ресурсів, мотивами порятунку шляхом переоблаштування чи нейтралізації технологій чи їх артефактів, переходу на «економіку речей» та реципрокний обмін, сталкінгу артефактів тощо. Найяскравішими прикладами тут слугуватимуть «Hostile Waters: Antaeus Rising», «Waterworld», «Repo Men», «A.I. Artificial Intelligence», «GUNNM», «Alita: Battle Angel», «Torment: Tides of Numenera» (частково також серія «NieR») та жахливі какотопії, що змальовують прирівнювання людей або транслюдей і постлюдей до ресурсу («Soylent Green», «Cloud Atlas» та «Digital Devil Saga»).
Stitchpunk (toypunk)
Експлуатує тему одухотворених іграшок та маріонеток («Unravel», «9», «City of Metronome», «Little Nightmire», «Coraline», «The Nutcracker in 3D»).
Aeropunk (aviapunk)
Експлуатує тему авіатехніки та суспільств із повітряною гегемонією, утопій авіаторів тощо («Crimson Skies», «Sky Captain and the World of Tomorrow», «Laputa: The Castle in the Sky», «Dark Void», «Pirate Utopia» Брюса Стерлінга та «The Equatorial Moment» Крістофера Пріста).
Можуть зустрічатись гібриди із анімалістичним фентезі («Porco Rosso», «TaleSpin») та технофентезі («Project Nomads», «Flying Heroes»).
Witpunk
Сетинґ, що акцентує на гумористичному, сатиричному або іронічному аспектах, відомий за назвою збірника «Witpunk» (2003) Клода Лалюмьера та Марті Галперна.
Carniepunk
Сетинґ, що експлуатує теми ілюзіонізму, престидижитації, карнавально-фестивальну естетику. отримав назву за збірником «Carniepunk» (2013) Річарда Кейна.
Silkpunk
Сетинґ, що експлуатує теми альтернативної індустріалізації або гегемонії східноазійської цивілізації та культури («The Green Bone Saga», «The League of Extraordinary Gentlemen», «The Shadow») та може межувати із жанрами наукової фантастики та дистопії («Initiate Brother», «Samurai 7», «Castaka», «Unreal Tournament III», «Mutant Chronicles», «The Diamond Age or, a Young Lady’s Illustrated Primer»), фентезі («Odama», «Warriors Orochi», «Perfect World», «Jade Empire», «Silkroad Online», «Guild Wars: Factions», «Legend of Five Rings»), істерну та альтернативної історії («The Man in the High Castle»).
Middlepunk (сandlepunk, dungeonpunk)
Сетинґ, що експлуатує теми та образи Середньовіччя («A Plague Tale: Innocence»).
Plaguepunk
Субсетинґ middlepunk‘у, що експлуатує тему чумної пандемії («A Plague Tale: Innocence» та «The Black Masses»).
Swordpunk
Проміжний сетинґ, що межує із middlepunk та ретроградними утопіями та uchronie («Crossing»), акцентуючи на темі «нового Середньовіччя».
«Space Hulk: Deathwing»
«Castaka»
«Khaal»
«Hellpoint»
«Dolmen»
«E.Y.E.: Divine Cybermancy»
«Chronicles of Riddick»
Зокрема, на поверненні до культивування холодної зброї, орденських структур та воїнських кодексів («Dolmen», «Hellpoint», «Duniverse», «Star Wars, «Castaka», «Multiverse», «Warhammer 40 000», «Mutant Chronicles», «Samurai 7», «Hellgate London» та «Vampire Hunter D», «Khaal», «Chronicles of Riddick», «E.Y.E.: Divine Cybermancy») тощо.
Cthulhupunk
Сетинґ, що експлуатує міфи Ктулху або його мотиви, й окрім підставового мультисетинґу «CthulhuPunk» (GURPS), cюди можна віднести такі твори на межі жанрів та сетинґів: «Armageddon Empires», «Sunless Sea» та «Sunless Skies», «Sinking City», «20 000 siècles sous les mers», «A Colder War» Чарлза Стросса.
Опускаючи усю міру складнощів, можна вважати «контркультурне» та «постконтркультурне» переосмислення стандартних, вже існуючих на час формування засад та формулювання принципів кіберпанку, та нових сетинґів і жанрів опісля, й виробило ту універсальну призму, яку за тенденцією визначають як ‘punk, вживаючи цю приставку щодо найрізноманітніших течій, напрямів та творів. Іноді це буває профанацією, проте надмірний ригоризм щодо інтерпретації традиції, виведеної з осмислення кіберпанку, може не дати вчасно визначити зародження автентичного сетинґу чи жанру, який був би не умовним, а достойним продовжувачем цієї тенденції, закладеної першопроходцем. А саме – конструюванням гнучких «канонів» осмислення широкого кола жанрів, сетинґів та образів в «стилі» кіберпанку, тобто – через конструювання суперечностей між утопійним та спекулятивно натуралістичним уявленням про світ в парадигмі, відповідній твору та його фабулі.
Тому підкреслимо: не кожний вказаний твір можна однозначно інтерпретувати як приналежний вказаним жанровим сетинґам, позаяк вони суто умовні – пропоновані нами для кращого орієнтування в розмаїтті піджанрів та сетинґів (проте деякі з творів напроти, зі всією наочністю вказують на утворення того чи іншого нового напряму), що ще не завершили своєї ґенези:
Primalpunk, savagepunk, wildpunk, primordial-punk, archaicpunk, tribalpunk, paleopunk, evopunk
Cетинґ звертається до примордіальної архаїки, експериментуючи з поступом тенденцій до «технізації», спеціалізації ремесел, та зрештою – ґенези прото-урбаністичного та прото-цивілізаційного устрою (хоча сюди відносять «The Flintstones», їх слід краще вважати відвертою сатирою, тоді як взірцями постануть: «Far Cry: Primal», «Savage: The Battle for Newerth», «Savage 2: A Tortured Soul», «Primitive Wars: Jurassic Era», «10,000 BC», цикл Гаррі Гаррісона «West of Eden Trilogy»).
Також можна виділити гібридні течії, що експлуатують ідеї палеоконтакту («2001: A Space Odyssey», «Ecco the Dolphin»), хроноопери («Ecco the Dolphin», «Sea Monsters: A Prehistoric Adventure») – до всього, в поєднанні із анімалізмом, розвивають потенціал карго-культів, альтернативної еволюції («A Sound of Thunder» Пітера Гаймса, частково – «Планета мавп», тоді як, до прикладу, цикл «Anonymous Rex» або утопії на кшталт штучно відтворених динотопій сюди відноситись не будуть).
Або, до прикладу, поєднюють пост-катастрофну фантастику із припущенням, яких цивілізаційних висот могли сягнути т. зв. архаїчні культури, що були порушені на стадії кам’яної, мідно-кам’яної чи бронзової діб («Maurai» Пола В. Андерсона).
Антікпанк («античний панк», усталена некоректна назва: sandalpunk)
Сетинґ розвиває ідею механістичного звороту за доби античності («Age of Decadance», «Dungeon Rats», частково – в «World of Darkness» та в трилогії «L’opéra du diable / La trilogie Morgenstern» Ерве Жюбера);
Дхармапанк
Сетинґ, що експлуатує та переосмислює дхармічні традиції, мотиви карми, сансари, кальпи, нірвани, бардо, коанів та саторі дзену тощо («Shin Megami Tensei: Digital Devil Saga I-II», «Afro Samurai», «Чапаев и Пустота»).
Поза течію вплив дхармічних вчень актуалізують «Cosmology of Kyoto» та частково – «Wheel of Time»).
Міфопанк
Близький готік-панку сетинґ, який актуалізує насамперед анімістичні та політеїстичні міфології («MegaTen», «Scion», «Children Who Chase Lost Voices from Deep Below», «Orphans of Chaos», «Mythago Wood», «Троянський цикл» Дена Сіммонса, «Американські боги» Ніла Ґеймана, частково – «Catherine»).
Магікпанк, техномагік-панк, манапанк
Експлуатує тему магії та техномагії («The Rise and Fall of D.O.D.O.», «Order 1886», «The Crossing», «BioShock: Infinite», «Age of Decadance», «Arcanum, «Warhammer 40 000», , «Project: Nomads», «Mage. The Ascension», «Magic. The Gathering»), магократії («aGORA: Soul of the Oracle», «His Dark Materials», «Magic. The Gathering», «Mage. The Ascension»), діархії або диференціації техно- і магічних світів або вимірів («Dreamfall: The Longest Journey»).
Cурвайв-панк, рейспанк (рейсер-панк)
Експлуатує мотиви змагання та перегонів («Carmageddon», «Gorka Morka», «GUNNM», «Alita: Battle Angel», «Speed Racer», «Death Race», «Twisted Metal», «Rage»).
Мілітарі-панк
Експлуатує теми війни без кінця, приватно-корпоративних, комерційно-змагальних, гібридних, пролонгованих або нормативних воєн та конфліктів («Warhammer 40 000», «Rogue Trooper», «BattleTech», «Edge of Tommorow», «Iron Storm: World War Zero», «Bet On Soldier», «Scythe», «Красная Земля», «Star Wars: Republic Commando», «Dust 1947», «Mutant Chronicles», «Z: Steel Soldiers», «Quake Arena», «Unreal Tournament», «Vigilante 8», «Crimson Skies», «Collision Course» Баррінгтона Бейлі, «Soldier from Tomorrow» Гарлана Еллісона, «A Colder War» Чарлза Стросса, частково – «Star Wars», «Duniverse», «Command & Conquer», «StarCraft», «The Man in the High Castle», «KillZone», «Haze», «Halo», «Resistance», «Gears of War», «Fallout», «Wasteland»).
Інфернал-панк
Експлуатує тему інфернальних світів («Hell: A Cyberpunk Thriller», «Saria», «Agony», «God’s Demon» Вейна Барлоу, «Lost Gods» Брома, «Lost», «Dante’s Inferno», «Catherine», «Limbo the Lost», «DmC», «DooM: Eternal», «Inner Chains», «I Have No Mouth, and I Must Scream», «DarkSeed I-II», «Hellpoint»).
Футуро-панк
Сетинґ конструює суспільства або хронотопи, екстремально віддалені в континуумі («A World Out of Time», «The New Adventures of the Time Machine», «Inner Chains», «Torment: Tides of Numenera», частково – «Star Wars», «Duniverse», «Warhammer 40 000» та «Vampire Hunter D»).
Ретроград-панк
«Le Dernier Troyen» (Bande dessinée)
Сетинґ конструює суспільства або хронотопи, що в свою чергу симулюють (реконструюють або конструюють, або й пролонгують – в логіці translatio imperii) історичні («The Village», «L’opéra du diable / La trilogie Morgenstern» Ерве Жюбера, «Троянський цикл» Дена Сіммонса, «Pax Romana», «Imperator» від Quadrants Solaires, «Alexander Senki», «Salammbô: Battle for Carthage», «Elderborn», «Zezelj», «Le Dernier Troyen», «Le Flеau des dieux», «Ulysse» від Glénat, «Hercule» від Morvan J. D., «Knights of the Temple II», частково – «Assassin’s Creed: Brotherhood» та «Cursed Crusade»; частково, це також мотиви «нового Середньовіччя» та «кібер-Середньовіччя» на кшталт «Warhammer 40 000», «Mutant Chronicles», «Samurai 7», «Hellgate London» та «Vampire Hunter D», «E.Y.E.: Divine Cybermancy». Як варіація це може бути також високотехнологічна імітація скандинавської міфології («Too Human», «Ring: The Legend of the Nibelungen» та «Ring II: Twilight of the Gods»).
Або й такі, що штучно стримують прогрес (або він існує паралельно доступному «екзо-сферам» в «езо-сфері»: приклади тут знайти важко, але для ілюстрації наведемо приклад технологій реальної Афганської війни та її відображення в реальності «Metal Gear Solid V: The Phantom Pain»);
Кріптопанк
Сетинґ актуалізує параноїдальну атмосферу та конспірологічні теорії в поєднанні з коренями, що лежать в жанрі роману про таємні товариства XVIII-XIX ст. (Geheimbundroman).
Експлуатують ідеї впливу на історію культів, орденів, таємних товариств та / або груп змовників («Metal Gear Solid», «From Hell», «Chevalier: Le Chevalier D’Eon / シュヴァリエ», «Rule of Rose», «Silent Hill», «The Council», «Age of Empires III», «Assassin’s Creed», «The Crossing», «Mutant Chronicles», «E.Y.E.: Divine Cybermancy», романи Р. А. Вілсона).
Експлорер-панк:
Експлуатує ідеї відкриття, дослідження та освоєння екстремальних або чужерідних середовищ та екосистем.
Аquapunk, seapunk, oceanpunk
Сетинґ експлуатує тематику експлорації морських глибин («Ріфтери» Пітера Воттса, «Abzû», «Beyond Blue», «FarSky»), в тому числі інопланетних («Subnautica») та інобуття («Tales From Тhe Void»), їх експлуатації («Anno 2070: Deep Ocean»), критичних («Hostile Waters: Antaeus Rising») та посткатастрофних умов («SOMA», «Submarine Titans», «Water World», «Sunless Sea» та «Sunless Skies», «Sinking City», «AquaNox», «Звір в океані» Андрія Дашкова, «Wonderful Days / Blue Sky Blue / 원더풀 데이즈», «Blue Submarine #6 / 青の６号») або прихованих в океані спільнот («Flying Phantom Ship / Soratobu Yūreisen», «Atlantis: The Lost Empire», «Egress», «Sinking City», «BioShock», «Abyss: The Wraiths of Eden», «Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth»), станцій, лабораторій та баз («Red Ocean», «SOMA», «BioShock»);
1999-2004. «Rifters»
Можна виділити окремий субсетинґ абісального або діп-панку, що акцентує на екстремальних океанічних глибинах та середовищах («Rifters», «Abyss», «Sinking City», «SOMA», «Narcosis», «Stirring Abyss», частково – «Alice: Madness Returns»).
Езопанк, палеопанк, біотопік-панк, екотопік-панк
Вінтажна варіація на тему дослідження, освоєння та колонізації «загублених світів», планетарних екотопій («Worlds of Ultima: The Savage Empire», «Aghаrta: Hollow Earth», «Grom», «WoD», «Dinotopia», «Rise of Legends», «Conarium», «The Burrowers Beneath» Брайана Ламлі, частково – «BioShock»);
Екзопанк (ксенопанк) та сталкерпанк
Експлуатує тему дослідження, освоєння та колонізації чужерідних екстратеррестріальних просторів та екосистем («Ultima: Worlds of Adventure 2: Martian Dreams», станція «Копернік» (Коп) у «WoD», «Місто Безодні» Аластера Рейнолдса, «Perimeter», «Perimeter: Emperor’s Testament», «Perimeter 2: New Earth», «Halo», «Endless Cylinder» («The Eternal Cylinder» від ACE Team), або їх аномального, зонального інклюзу в наш континуум («Death Stranding»), і відповідно – дослідження та сталкінгу («Annihilation», «S.T.A.L.K.E.R.», «Chernobylite», «Survarium», «Metro», «Collapse», «Shin Megami Tensei: Strange Journey», «Conarium», частково – «Black Mesa», «Half-Life: Alyx», «Prey» 2006 року);
Сюрпанк
Експлуатує образи сюрреалістичного змісту («Destino», «М’який годинник» Йосіо Арамакі, «The City, Not Long After» (1989) Пет Мьорфі, «Amnesia Moon» (1995) Джонатана Летема, «Jodorowsky’s Dune», «Atomic Heart», ігри ACE Team та Ice-Peak Lodge, серіал «Легіон», «Клітка» та «Падіння» Тарсема Сінгха, «Паприка» Сатосі Кона, серія «American McGee’s Alice», «Killer7», «Antichamber», відеоігри в жанрі adventure «Obsidian» та «Sublustrum»).
На стику із жанром New Weird написано роман Чайна Мьєвіля «The Last Days of New Paris» (2016).
Хронопанк, темпорал-панк
Експлуатує ідею переміщення у часопросторі, змішання часів, замкнутих петель «дурної безкінечності» тощо («The Space Machine: A Scientific Romance», «A Sound of Thunder Box», «Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children», «The New Adventures of the Time Machine», «Altered States», «TimeShift», «Replicant», «Retroactive», «Retrograde», «Frequency», «Call», «11.22.63», «Project Almanac», «Deja Vu», «Source Code», «Edge of Tomorrow», «ARQ», «Continuum», «Minority Report», «Predestination», «Next», «Twelve Monkeys», «Looper», «Deathloop», цикл «Time’s Eye» А. Кларка та С. Бакстера, твори «The Chronoliths» Р. Ч. Вілсона, «Collision Course» Баррінгтона Бейлі, частково «Jim Morrison’s Adventures in the Afterlife» Міка Фаррена та «Gilgamesh in the Outback» Роберта Сільверберга);
Квантопанк, синхропанк
Експлуатує вульгаризовану версію теорій некласичної фізики, як от квантова суперпозиція, теорія мультиверсуму (множинні всесвітів) та акаузального пов’язуючого принципа «синхроністичностей» К. Г. Юнга та В. Паулі тощо («Dirk Gently’s Holistic Detective Agency» Дугласа Адамса, «BioShock: Infinite», «The Man in the High Castle», «Donnie Darko», «Mr. Nobody», серіал «Legion», «The Box», «The Prestige», «Pi», «Twelve Monkeys», «Source Code», «Kin», «Counterpart», «The Discovery», «Minority Report», «Next», «Edge of Tomorrow», «Interstellar», «Quantum Break», трилогія «Cube», «Portal», твори Йєна МакДональда);
Decopunk
«Deco Devolution»
Експлуатує естетику міжвоєнного стилю ар-деко та повоєнного його рівайвелізму – нео-деко («Grim Fandango», «BioShock», «Prey» 2017 року, «The Shape of Water»), деко-готицизм («Batman: Arkham», «Mutant Chronicles»), хоча може використовувати його анахронічно (так, дія «Close to the Sun» розгортається в 1897 році; також ар-деко знаходимо у «Ryse: Son of Rome», «Dragon Age 2» та «Vaporum»);
Beampunk, neonpunk, cassettepunk, discopunk
Експулатує окремо від традицій кіберпанку «касетний футуризм», атрибути доби 1980-х рр. та ретро-вейв рівайвелізм («Far Cry: Blood Dragon», «Kung Fury», «Moonbeam City», «Ready Player One», «Neon Chrome», ділогія «Hotline Miami», «Black Mirror: Bandersnatch» та дві роботи Паноса Косматоса в жанрі сплаттерпанку: «Beyond the Black Rainbow» та «Mandy»);
Алхемік-панк (герметікпанк)
Експлуатує тему герметичних та психоалхімічних трансмутацій (цикл «Смотритель» Віктора Пєлєвіна, цикл «Клей» Джеффрі Форда, «9», сетинґ «Promethean. The Created» в «World of Darkness»);
Трансгресивний панк: онейропанк, гіпнопанк, психопанк, психоделік-панк, тріп-панк, ейсід-панк, аллопанк, нейропанк, дрімпанк
Експлуатує тему психоактивних станів: гіпносфери, марень, галюцинозу, сновидінь тощо («Naked Lunch», «Solaris» (1960, 1968), твори Д. Лінча, «Disco Elysium», «Sanitarium», «I Have No Mouth, and I Must Scream», «The DNA Cowboys Trilogy» (1976-1977) та «Jim Morrison’s Adventures in the Afterlife» (1999) Міка Фаррена, «The City, Not Long After» (1989) Пет Мьорфі, «Amnesia Moon» (1995) Джонатана Летема, серії «American McGee’s Alice» та «Batman: Arkham», серіал «Легіон», «Сендмен» Ніла Ґеймана, ділогія «Hotline Miami», «Catherine», «Persona», «Silent Hill(s)», «Evil Within» («Psychobreak»), «Alan Wake», «Donnie Darko», «Sanitarium», «Contrast», «La cité des enfants perdus», «City of Metronome», «Abyss Odyssey», «A Scanner Darkly», цикл «Смотритель» Віктора Пєлєвіна, цикл «Клей» Джеффрі Форда, «Jacob’s Ladder», «Silent Hill(s)», «Shutter Island», «A Scanner Darkly», «Perimeter», «Perimeter: Emperor’s Testament, «Perimeter 2: New Earth», «Psychotoxic», «Psychonauts», «Сталкер», «The Discovery», «Altered States», «Myst», «Uru», «Dreamfall», «Паприка» Сатосі Кона, серіал «Легіон», «Начало» К. Нолана, «Клітка» та «Падіння» Тарсема Сінгха, «Sucker Punch», «Grimm Fairy Tales», «Kanojo no omoide», «Millennium Actress», «Алан і Прорвана Завіса» Алана Мура, цикл «Календар снів» та повість «Ехо прокляття» Андрія Дашкова);
Juvenilepunk
Експлуатує тему дитинства або ностальгії по ньому, дитячих страхів та травм («Among the Sleep», «City of Lost Children», «Contrast», «City of Metronome», «Little Nightmire», «Rule of Rose», «Miss Peregrine’s Home for Peculiar Children», «Shin Megami Tensei: Persona», «Teen Titans», «Tony Tough 2: A Rake’s Progress», «Psychonauts», «American McGee’s Alice», «Alice: Madness Returns», «Alice: Asylum», «Lucius», Monster House», «Inside», «Stranger Things», «The Fall» Тарсема Сінгха, частково – «Pathologic», «World of Darkness»).
Фейріпанк
«Wika et la fureur d’Obéron»
Експлуатує тему феєричних світів марень в grimdark-естетиці («Wika et la fureur d’Obéron», сетинґ «Changeling. The Dreamers» в «World of Darkness», «Sandman», «Dreamfall», «ZanZarah», «The Fall» Т. Сінгха) або з елементами сплаттерпанку та горору («Wild At Heart», серії «Grimm Fairy Tales» та «American McGee’s Alice», «The Сell» Т. Сінгха);
Batheticpunk
Експлуатує батетичне (від βάθος), на межі або в поєднанні із сатирою, заниження пафосу та патетики до гротескного контрасту через гіпертрофію форм, характерних для коміксів та анімації: «Cuphead», «Сomix Zone», «Grim Fandango», «MDK», «Messiah», «Giants: Citizen Kabuto», «Armed & Dungerous», «Tony Tough 2: A Rake’s Progress», «Psychonauts», «Stubbs the Zombie in Rebel Without a Pulse», «Bad Day of L.A.», «American McGee’s Scrapland», «American McGee’s Alice» та частково – «Warhammer 40 000», а також багато інших, особливо серед взірців, що пов’язані із анімалістичною фантастикою та фентезі (див. нижче).
Animalpunk
Експлуатує тему анімалізму в регістрі від фентезі та містики («Pоrco Rosso», «Tekken»,) до наукової фантастики («Ecco the Dolphin»), альтер-еволюції («Anonimous Rex» Еріка Гарсія) та стилізованої батетики й сатири («MDK 2», «BioMutant», «Mutant. Year Zero: Road to Eden», «TaleSpin», «Battle Toads», «Teenage Mutant Ninja Turtles», «Sam & Max», «Immpossible Creatures», «Black & White», «Beyond Good & Evil», «American McGee’s Alice» та частково – «Warhammer 40 000»).
Героїкпанк
Експлуатує тему супергероїки в поєднанні із дистопійними тенденціями або нео-нуаром («The League of Extraordinary Gentlemen», «Watchmen», «Wild Cards», «Suicide Squad», «Crackdown», «InFamous»).
Або – пародійно обігрує їх («The Spirit» Френка Міллера, «Freedom Force», «Deadpool»);
Noirpunk & Ultranoir
Експлуатує антураж нуару та нео-нуару («Sin City», «The Spirit» Френка Міллера);
Мнемопанк, мнемонік-панк
1997-2001. «The Well-Built City Trilogy» («Сley»)
Експлуатує тему методу лоці та мнемонічного простору (трилогія Джеффрі Форда «Клей», «The Persistence of False Memory» Роберта Грема Ірвіна, «Disco Elysium»), підміни чи заміщення спогадів тощо («Total Recall», «Brainstorm», «Strange Days», «Paycheck», «Johnny Mnemonic»), амнезій («Amnesia Moon» Джонатана Летема, «A Wind Named Amnesia / Kaze no na wa amunejia / 風の名はアムネジア»), симуляції «колективної пам’яті» («Assassin’s Creed», «DEVS», «Zig Zag» Хосе Карлоса Сомоси);
Zombiepunk
Експлуатує тему «зомбі-апокаліпсису» (зомбі-есхатону), проте змальовує адаптацію до його умов людських груп або супільств («Fido», «Land of the Dead», «Army of the Dead», «Dying Light 2», частково – «Dead Rising» та «The Cured»); можливо виділити суміжну з атомпанком сатиричну гілку («Fido», «Stubbs the Zombie in Rebel Without a Pulse»).
Генопанк (біопанк), органік-панк, мутант-панк
Експлуатує тему інспірованих мутацій, генетичних модифікацій, трансгуманізму та постгуманізму та відповідних суспільств («Рібофанк», «Підземний Венніс», «Altered States», «Evolva», «Prorotype», «Inside», «Пам’ятай про мікротанцорів!» Сергія Герасимова), суспільств мутантів з включенням у них людей чи навпаки («Druuna» П. Е. Серп’єрі, «Mutant Chronicles», «The Burrowers Beneath» Брайана Ламлі, частково – «Warhammer 40 000» та «Vampire Hunter D»),
«Annihilation»
Окремо слід виділити суміжну з експлорер- та сталкерпанком тематику екзо-екосистем («Atomic Heart», «Half-life: Alyx», «Annihilation»).
Weirdpunk
Умовний сетинґ, близький трансгревисному та сюрпанку, що експериментує із прийомами, характерними для New Weird на межі між трансгресивним горором, науковою фантастикою, сюрреальною дистопією та фентезі, і навіть варіацією вестернів в стилі Weird West (анонсована однойменна гра). Найяскравішим прикладом є «Disco Elysium» (2019) від естонської студії ZA/UM.
Підготував для креативних студій «In Rebus» (https://is.gd/HZWdsU) та культурологічно-мистецтвознавчого сегменту «Concordia Discors» (https://is.gd/5lujKX): Кирило Степанян
«In Rebus» 