Жанри, сетинґи, стилі

Жанри, сетинґи, стилі

movie-genres-vector-icons-free-33970


Жанр (фр. genre – «рід») – форма мистецького твору, визначена детермінантами, характерними на початках тільки для нього (в «канонічних» жанрових взірцях), як:

  • наративна структура з особливими ходами та прийомами, набором специфічних архетипних патернів подій, персонажів та тропів;
  • іноді – об’єми та форми змісту (статичного текстового або аудіовізуального запису, інтерактивних текстового наративу або симульованого – аудіовізуалізованого – простору). 

Genres

«Course Hero» (2006-2019)

movie_genres_folder_by_shahrezs18-d8d6dn5

Movie genres

В різних видах мистецтва поняття жанру може відбивати його специфіку: на відміну від образотворчого мистецтва, художньої літератури або кінематографу, до прикладу, жанр відеоігор визначається не сетинґом (який може співпадати із жанрами літературних або кінематографічних творів) та / або стилістикою, а домінантною формою ігрових механік. Звідси – такі функціональні означення жанрів та субжанрів як, до прикладу, metroidvania. І навіть жанр, що найбільш ефективно та ефектно заглиблює в наративне середовище – immersive sim – реалізується в першу чергу за допомогою особливостей наративного дизайну, до яких прив’язані ігромеханічні рішення, які надалі стають впізнаваними і дозолили виділяти цей перспективний наджанр. 

all-video-game-genres-3

janr

Схема класифікації відеоігрових жанрів ресурсу «Games is art» (https://gamesisart.ru/TableJanr.html)

Таким чином, технологічна генеза ігор довгий час передувала оформленню та мистецтвознавчій інтерпретації та класифікації, і технічна характеристика гри стихійно визначила ігрові жанри.

Взаємоперетікання жанрів і форм

Кореляції з цим можна віднайти і в перипетіях становлення інших мистецьких сфер. До прикладу – в художній літературі, де роман пройшов довгий шлях (до теперішнього позначення форми художнього тексту) від романсу (первинно – сформованого своєрідного жанру, який ретроспективно видається доцільним визначати як еволюційну форму (в свою чергу, похідну від характерної для архаїчної та античної діб віхової міфопоетичної стадії генези епічної літератури) середньовічну героїчну куртуазну поему (власне прямим послідовником тут є пост-сервантівський історизований лицарський роман в межах течії романтизму). Яка походила з романомовних країн і переважно укладалася мовами, похідними від вульгаризованої латини, звідки її назва: пізньо-лат. romanice, давньо-фр. romanz, фр. estoire, середньов.-лат. liber romanticus). В Іспанії, де прозаїчна форма позначалась назвою novela, поетичні romance укладались у збірники romancero (cancionero de romances, libro de romances, romancero). Середньо-модерне англійське заміщення поширеної назви прозаїчного «роману» (похідне від середньовічних романських франкофонних назв поетичних roman та estoire), зміненого на novel, похідне від італ. novella, утвердилось та поширилось англофонним простором, а згодом – перейшло до графічних новел.

old-bd.jpg

Ті, в свою чергу, отримали вагому дихотомію європейських, первинно – франкофонних (франко-фламандських) bande dessinee, та північно-американських comic book (назва яких відображає континуальність з карикатурними (від італ. caricatura, «призбільшене, обтяжене»), здебільшого політизованими сатиричними творами, в яких ще за раннього XIX ст. з’явились філактерії із текстом.

В цій дихотомії європейське BD користується статусом «9-го виду мистецтва», пріоритетом «елітарності», вагомістю та славою «дорослості» – іноді на межі із порнографією – порушених тем (див., до прикладу, серії «Джузеппе Бергман» Міло Манари, «Безвісні міста» Бенуа Пітера та Франсуа Сюетена, «Всесвіт Метабаронів» Алехандро Ходоровскі, «Друуна» Паоло Елевтері Серп’єрі, «Тетфол» Жана-Люка Верналя та Еріка, «Корто Мальтез» Уго Пратта, «Шараз-де» Серджіо Топпі тощо), а CB – ореолом «масовості», популярності.

СВ відтворює гіпертрофовані міфологізовані ідеалістичні риси, компенсаторні «надлюдські» вияви могутності та вдачі (що особливо підкреслює поява в його межах жанру супергероїки, що витворює новий героїчний міф доби Interbellum’у та американізації). З часом інфантильні риси останнього аспекту компенсуються розвитком драматичних ліній становлення осіб, наділених надлюдськими можливостями. Хоча навіть серія «Batman», що найбільше акцентує на глибинно-психологічних аспектах та естетиці неоготичного нуару пройшла шлях від рис бурлеск-шоу до довершення неоготичної нуарної супергероїки в «The Killing Joke» (1988) Алана Мура.

Цікаво, що саме британські графічні новели, як от роботи Алана Мура та Ніла Ґеймана, стоять ближче до BD, активно переосмислюючи з тим спадок СВ. Майстри латиноамериканського (Алехандро Ходоровскі, Хуан Гіменез), балканського (Міло Манара, Енкі Біляль) та східноєвропейського (Ігор Баранько) походження також інтегруються в простір ВD.

french-comics

Таким чином, графічна новела – це також форма, вид мистецтва, що налічує низку впізнаваних жанрів та жанрових сетинґів у багатьох стилях, а BD (bédé) визнане «neuvième art», видом мистецтва (9-м за рахунком в франкофонській classification des arts).

Інтерактивні види та форми мистецтва, наративний дизайн яких більш залежний від розробки ігрових механік (що прослідковується, до прикладу, як на рівні настільних ігор, так й відеоігор) отримують більш функціональне визначення жанрів, позаяк початковий поступ базових для них технологій випереджав мистецтвознавчі рефлексії.

Загалом формування жанрів за особливостями наративної структури сюжету із відповідним йому комплексом архетипів, припадає на період між середньо-модерною (пр. з XVII ст.) та епі-модерною (так позначаємо інтермедіальну епоху між двома тотальними війнами ХХ ст. та ширше – до визначального «поструктуралістського звороту» 1960-х рр. в ході розгортання світоглядної «постмодернізації») добою. 

Становище жанрів в умовах постмодерністської інтердискурсивності

Постмодернізм, який згідно своєї сутності апріорно не підпорядковується спробам академічного його окреслення з чітко фіксованим переліком жанрових чи стильових ознак (попри існування літературного «постмодернізму-А», що слідував чітким засобам: Х. Л. Борхес, У. Еко, Дж. Фаулз, В. Набоков), та давно увійшов с фазу стихійного еклектизму популярної культури (рівень культурогенезу, що найбільш виразно комбінує в композиції «елітарний» та «масовий» компоненти і віддаляється від «гри у класиків»), активно експериментує та розмиває межі жанрів, сетинґів та стилів. 

Видається доцільним стверджувати, що жанри не детермінуються однією лише видом та формою подачі сюжетного наративу, або ж лишень сетинґом (для того чи іншу жанру, а тим більше – для постмодерних творів, практично не існує обмежень щодо можливих сетинґів), а скоріше балансує на їх межі. Проте можливо віднайти приклади протилежного: сетинґ (специфічний хронотоп, подієвий місце і час, тобто – характерний для певного «zeitgeist» світосприйняття та пов’язані із genius loci світовідчуття) визначає і породжує жанр – таким є western або noir (хоча, таким чином ці жанри, яки видається, апріорно не можуть бути мультисетинґовими, в межах посмтодерністських змішань жанрів, сетинґів та дискурсів ми зможемо віднайти численні приклади фактичного виходу за межі канону із відтворенням його рис: елементи нео-нуару в кіберпанку, або взаємопроникнення вестерну та інших жанрів й сетинґів – космоопери, посткатастрофної фантастики або new weird-горору: відповідні приклади тут – «Firefly», «Fallout: New Vegas» та «Weird West»).

Висновкуючи, слід вказати, що жанрова генеза перебуває в залежності від складних коеволюційних процесів, що поляризуються між виробленням форми (технічний аспект) та змісту (наративний, сюжетний аспект, розширено – також хронотопічний та стильовий).

Сетинґ (англ. setting – «облаштування, обрамлення, оточення») – характерне оточення, що ідентифікує простір того чи іншого спекулятивного (fiction) твору як приналежний до історичного або фантастичного хронотопу.

В вузькому значенні сетинґ це особливий хронотоп як один з ключових компонентів твору того чи іншого жанру, жанрової традиції. 

В розширеному значенні, в експериментальних течіях, сетинґ передбачає низку атрибутів та характерних рис епохи чи місця (подієвого хронотопу твору), а також – впізнаваних елементів стилю та наративних компонентів та змістів, які сукупно маркують приналежність його до певної течії або пов’язаного (взаємозалежного, кореспондуючого) комплексу стилів з ознаками жанрового напряму (жанроутворюючі сетинґи): прикладом цього є віховий феномен, яким постає широкий спектр стилізованих ‘punk-деривативів (більше див. тут: https://is.gd/mPTKZ6).

1452624608813

Таким чином, певний жанр може породжувати сетинґи, а ті, в свою чергу – утворювати жанрові відгалуження. 

dtiipqyv4aaxjef.jpg

Сетинґ – те саме, що антураж (фр. entourage, від фр. entourer – «оточувати»). Він детермінується часо-просторовими координатами та стильовими ознаками. Прикладами сетинґів є:

  • природні регіони (земні надра, тропіки, пустелі, водні середовища, близький та дальній космос тощо) та екосистеми;
  • урбаністичний антропогенний простір (екуменополіси, мегаполіси, субурбії);
  • антропогенний посткатастрофний (пустки та руїни) простір;
  • компактні антропогенні об’єкти (космічні станції, дослідницькі лабораторії, бункери тощо);
  • історичні епохи (Середньовіччя, вікторіанська епоха, Холодна війна тощо);
  • спекулятивні епохи (міфічне минуле, посткатастрофні пустки та руїни, доба освоєння далекого космосу тощо);
  • особливі хронотопи, локальні топоси або cубкультурні мікрокосми: історичні (Дикий Захід) чи спекулятивні («ієротопос» вигаданого культу, руїни невідомих цивілізацій, суспільство або монархія фейрі, містична Трансильванія, Інферно тощо);
  • компактні локації (локальний простір інтер’єрів та будівель) або огороджені, проте не обмежені у внутрішньому просторі локації (як-от паранормальний скайскреппер в стилі бруталізму з «Control» або гіперкуб-тесеракт у трилогії «Cube»);
  • зрештою – позамежні виміри (хаос, стихійні плани, посмертя, марення, аллотопії, трансцендентне інобуття тощо). 

Мультисетинґові всесвіти не обмежуються одним сетинґом чи навіть жанром, наративним стилем: таким, до прикладу, є «World of Darkness», для якого вихідним є жанроутворюючий сетинґ готік-панку, що пропускає крізь свою призму інші «абсорбовані» (інкорпоровані) ним сетинги та піджанри, а за бажанням гравців: практично будь-які сетинґ та жанри (подібно до універсальної рольової системи GURPS, накладаючи втім «затемнюючий» зміст та естетичний стиль).

Стиль (еллін. στύλος, лат. stylus «стило, писало», в розумінні: паличка для письма– особлива манера естетичного сприйняття та вираження авторами змісту в певному художньому виробі чи виразі. Стиль визначають особливості художнього рішення, набір яких власне і творить стильовий напрям, який потім взаємодіє з тим чи іншим жанром, сетинґом – останні так чи інакше, виробляють власний стиль, або запозичують вже відомі стильові рішення

gothic___art_deco___raypunk_by_tom091178-dbiki1j

Стиль – це характерні естетичні засоби та прийоми, за якими можна упізнати той чи інший естетичний напрям в мистецтві (архітектурний, художній, літературний стиль тощо). Різноманітні стилі можуть проникати в твори того, виконуючи функції обрамлення сетинґів або маркерів певного жанру.

Raygun-gothic-ingredients

Поняття стилю вживається також для позначення особливостей естетичного самовираження особи (наприклад, почерк – індивідуальна манера письма; стиль одягу – манера вдягатись, відповідно, є стилісти, що розробляють одяг та аксесуари тощо): індивідуальний стиль в широкому значенні як естетизована або естетично сприйнята, притаманна індивіду манера поведінки, і поширюється практично на всі виміри діяльності: мислення, взаємодію тощо. В плані розпорядку життя спільнот вживається поняття стиль літочислення, а в філології стилістика – дисципліна, що досліджує стилі мовлення.

Стилістичні ательє можуть вести заняті в сфері прикладного та декоративного мистецтва, розробляючи костюми, мебель та аксесуариекстер’єри та інтер’єри, дизайн та кузови автомобілей та інших видів трансортів та технологічних виробів. 

Стилі можуть еклектично або синтетично поєднюватись, взаємодіяти, кореспондувати – особливо в постмодерній культурі, хоча виразний стильовий еклектизм відомий на Заході з XVIII-XIX ст. (від моди на chinoiserie до еклектизму та рівайвелізму історизму).

Стилізація – це контекстуальне відтворення рис, притаманних тому чи іншому канонічному стилю.

Кирило Степанян


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s