Мукарни (مقرنص)

Кирило Степанян

Мукарни (مقرنص)

rhy.png


Мукарни (مقرنص) сотові своди в насамперед сакральній та монументальній архітектурі Ісламського світу.

d188.jpg

Також інтерпретуються як символічні сталактитові структури. Патерни репрезентують фрактальні (самоподібні, тобто такі процеси і структури, що відтворюють себе в меншому) космогонічні процеси та космологічний принцип упорядкування.

rhy.png

Емануючі з трансцендентної точки хвилі розходяться з центру, а по краях «поширення» впорядкованого простору «тіснять» косну матерію, представлену сталактитовоми формами, які підсвідомо нагадуватимуть замкнений, обмежений простір печери. Сотовий свод також межує із патернами орнаментальних рослинних (флористичних) форм, які репрезентують ідеї та актуалізують конотації фертильності, гармонії, непізнаваності Бога (Аллаха) через табуацію тваринної та антропоморфної іконографії. Це контрастує із вкрай геометризованою структурою, що репрезентує (окрім символічної медово-сотової воскової структури) також кристалізацію в мінеральному царстві (що набагато пізніше актуалізує та акцентує характерний для епімодерного (міжвоєнного) періоду євроатлантичний стиль art-deco).

مقرنص.jpg

1-vert.jpg

11-vert.jpg

2.jpg

1.jpg

d0bcd183d0ba-horz.jpg

d0bb1 - копия.jpg

d0b4d0b7 - копия.jpg

Мукарни також зустрічаються в архітектурній традиції суміжних із Уммою ареалів, у вірменський, наприклад, є запозичення цих елементів декору.

map-.gif

Стилы.png

Іноді мукарни опиусуються як тривимірна декорація [1]. Попри вражаючий рівень естетизму процес виготовлення мукарн не є надмірно складним; він описаний Вашингтоном Ірвінгом у есеях «The Alhambra» (1840).

Загальний опис мукарн В. Ірвінгом:

«Відмінною рисою Альгамбри, як і мусульманського декоративного мистецтва в цілому, є використання елементів, які араби називають мукарни, а європейці – сталактитами. Рядами звисають з карнизів, стель, арок, схожі на бджолині стільники, вони створюють дивовижну гру світла і тіні. Здається, що сонячні промені, відбиваючись від тисяч дрібних поверхонь, поглинаються цим своєрідним орнаментом, створюючи ефект, який важко не помітити, розглядаючи склепіння залу Двох Сестер» [2].

В есе «Ажурна в’язь Альгамбри» В. Ірвінг описує власне процес виготовлення цих шедеврів зодчества:

«Недосвідченому оку легкі рельєфи і химерні арабески, що прикрашають стіни Альгамбри, здаються різними, плодом неспішної і кропіткої праці, і так само вражає їх невичерпне розмаїття і гармонійна однаковість, особливо склепіння і куполи, чи-то стільникові, чи-то розмальовані памороззю – сталактити і висячі орнаменти, приголомшуючі спостерігача вигадливістю візерунка. Подив проходить з тим, коли виявляєш, що все це – ліпнина: алебастрові плити, відлиті в виливниці і майстерно пригнані в візерунки усякої міри і виду. Цей спосіб обліплювати стіни арабесками і штукатурити склепіння на зразок печер був винайдений в Дамаску і вельми вдосконалений марокканськими арабами, яким сарацинське зодчество зобов’язане багатьма своїми шедеврами і примхами. Весь цей казковий ажур було вироблено хитромудро і просто. Голі стіни розкреслили в клітку, як роблять художники-копіїсти, потім – колами, що перемежаються. По цій канві працювали швидко і швидше, а перетини прямих і косих ліній утворили нескінченно примхливі і разом з тим однакові візерунки» [Ibid.].

Переніаліст та традиціоналіст Тітус Буркхард зазначав, що коли мусульманин зрештою торкається лобом дзеркальної підлоги месджід, то і тут споглядає Божественний задум, торкається його земного відображення [3]: так «покора» (іслам) ніби увінчує віруючого довершеним виразом вічності («Кульмінаційна точка ісламської молитви – момент, коли лоб розпростертого на килимі віруючого торкається підлоги – тієї дзеркалоподібної поверхні, яка скасовує контраст висоти і глибини і робить простір однорідним єдністю, без будь-якого особливого напрямку» [Ibid.]).

Щодо власне мукарн Т. Буркгардт зазначає:

Adolf_Seel_Innenhof_der_Alhambra.jpg

«Ісламська архітектура не прагне повністю нейтралізувати важкість каменю, повідомляючи йому висхідний рух, як робить це готичне мистецтво; статична рівновага вимагає нерухомості, але грубий матеріал як би тоншає і стає прозорим, завдяки висіченим арабескам і різьбі в формі сталактитів і порожнин, пустот, які підставляють тисячі граней світла і надають каменю і штукатурці властивостей дорогоцінних каменів. Наприклад, аркади двору Альгамбри або деяких мечетей північно-західної Африки покояться в довершеній нерухомості і при цьому здаються витканими з сяючих вібрацій. Подібно до світла, вони створені прозорими; можна сказати, їх потаємна субстанція – не камінь, а Божественне Світло, творчий Розум, таємничо перебуває у всіх творіннях» [Ibid.].


Джерела:

1. Muqarnas: A Three-Dimentional Decoration of Islam Architecture by Shiro Takahashi [Електронний ресурс]: http://www.tamabi.ac.jp/idd/shiro/muqarnas/default.htm (07.03.2019)

1. Ірвінг В. Альгамбра [Електронний режим доступу] 

3. Буркхардт Т. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы [Електронний режим доступу] 

Кирило Степанян


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s