«Cthulhu Mythos» & New Weird: Chaosmos. Terror. Invictus.

«Cthulhu Mythos»

& New Weird

Chaosmos. Terror. Invictus.

В минулому матеріалі, де ми оглядали «мікрокосмологію» (https://is.gd/P8OOW0), ми писали:

«Як відомо, герметичний принцип «що на верху, то й внизу» в одному зі значень натякав на певну конциденцію між мікрокосмом (антропосом) та макрокосмом (космосом), та навіть – кореспонденцію між ними, а отже – певну загадкову співмірність антропного та космологічного виміру. Антропний же принцип був відомий, скажімо, в каббалістичному вченні, де поставав в якості Адама Кадмона.

І саме порушення цих зв’язків, в формі уявного поривання цієї загадкової емерджентної та коеволюційної синергії, або ж й прямого заперечення такого зв’язку або його можливості, здатні позбавити сенсу екзистенційний вимір людини – саме заперечення їх є наріжним сенсом та суттю лавкрафтівського просторового жаху».

Вироблений Лавкрафтом жанр можна пойменувати не «космічним жахом» або «космічною готикою» з виразними романтистичними коренями – тут відсилаємо читачів до беззаперечного взірця американського романтизму в раннього Лавкрафта, твору «Білий Корабель» (1919) – а в певному сенсі гіпер-просторовим, а ще краще – хаосмотичним: намагання хаотичних, а не космічних за природою «богів» тут це намагання втримати хоча б якусь форму; неусталені та звироджені форми ці поглинаються ними же тощо).

«Azathoth by H. P. Lovecraft» (Bluworm):

«In the Court of the Yellow King» (Bluworm):

«Ninja Blade» (FromSoftware):

«Forbidden Siren» (2003) Кеічіро Тоями:

http://forbidden-siren.ru/index/shibito_types/0-14

Хоча навіяні «міфами Ктулху» такі твори як «Forbidden Siren» (2003) Кеічіро Тоями, «Annihilation» (2014) Джефа Вандермеєра (твір екранізовано Алексом Гарландом 2018 р.) або «Bloodborn» (2015) Хідетака Міядзакі натомість змальовують як раз не алієнацію, а партиципативну трансгресію людини у симбіоз з формами таких «зовнішніх богів».

«Annihilation» (2014) Джефа Вандермеєра

(екранізовано Алексом Гарландом 2018 р.):

«Там, де покоїться зловонний плід, що грішник підніс на длані своїй, вироблю я семена мерців і розділю його з червами, що копошаться у пітьмі, й насичують світ своїми соками, поки з тьмяно освітлених залів інших міст у корчах проступають форми, яких ніколи не було і ніколи не буде, до неспокою багатьох, які ніколи не зріли того, що могло би бути. В чорних водах, з сонцем, сяючим опівночі, сей плід визріє і у пітьмі того, що суть золото, лусне, аби розверзти смертносну м’якість землі. Тіні безодні подібні пелюсткам монструозної квітки, що розквітне у черепі та поширить розум за усілякі межі того, що під силу знести людині, і все, що розкладається під землею, на зелених луговинах, в морі і навіть у повітрі — все постигне одкровення і лікуватиме, відкрив знання зловонного плоду з руки грішника, бо немає гріха ні у пітьмі, ні у світлі, якого семена мерців не могли би простити…».

«…и принесуть темні сади милість та благодать, і розкриються в них темні бутони, що зубами своїми пожруть епоху, переварять і проголосять її кінець…».

«Bloodborne» (2015) Хідетака Міядзакі:

«Magic: The Gathering»:

Eldrazi

«Destiny»:

Oryx, the Taken King, born Aurash and formerly known as Auryx, is the sovereign of the Osmium Throne, the God-King of the Hive, and master of the Taken

«Destiny II»: