Лідія Мазурчак. Різдвяний гном

Лідія Мазурчак

Різдвяний гном

81214657_2616011801967962_182653955392667648_n (1).png


Різдвяний гном тяжко зітхнув та злісно глянув на ялинку. Щойно спустився з неї. Ледь кожуха не подер. Стоїть гордо красуня – ялинка, а вдягнута як: тут і різнокольорові кульки – гірлянди, і позолочені шишки, і навіть янголи. Щоправда, неживі і дерев’яні. Він ж, гном, навпаки, розплющив очі ще тоді, коли його пошили на одному із майстер-класів. А потім побував на ярмарку, де його придбали і принесли у сім’ю.

Гном оглянувся і побачив, як на дивані спить дівчинка. Чудове маля. Ніхто в домі більше не вірить у різдвяні дива, окрім неї. Він поправив на ній ковдру та на собі кожушок. Гном ззовні був схожий на дідуся, правда на дуже – дуже маленького. У нього була довга борода, яка тягнулася до землі. Був одягнений у червоний кожушок та чорні чобітки, на голові – ковпачок. Це був зовсім незвичайний гном. На майстер – класі було пошито багато таких, але ожив тільки цей. Різдвяних гномів часто плутали з домовиками, але до них гном не мав ніякого відношення. Домовики кожного дня стережуть дім і мешканців, а гном – лише на Різдво.

Наш дідусь був набундюченим, але дуже – дуже добрим й веселим. Навіть колядки знав. На Святвечір слухав, як співають колядники, і підспівував. Дівчинка чула, як з-під ялинки лунав голосок: «Дзень – дзень – дзень, дзвоники дзвенять!», але не надала цьому ніякого значення. Після коляди всі полягали спати, аби на світанку зібратися й піти на Службу.

Гном дивився на дівчинку а потім вирішив перекусити. Заліз на стіл, де йому залишили в мисці вареники з грибами, горнятко узвару та трохи куті. Загалом це завжди залишали, бо очікували приходу «мертвих душ» – давно померлих родичів та близьких. Насправді все це куштував гном. Добряче повечерявши, гном знову забіг у кімнату до дівчинки. На маленькому стільчику сидів великий котисько, який дивився на дідуся зеленкуватими очиськами. «Ой, леле», – подумав гном та шмигнув до дівчинки під ковдру

Не знати, чи довго він там лежав, але коли висунув голову назовні, то помітив, що кіт уже спить. Його очі грайливо замерехтіли. Гном вискочив на котиська та почав тягати його то за вуха, то за вуса. Кіт відмахувався й тремтів, наче його обсіли блохи. Гном переможно дивився на нього і хихотів. Та раптом котисько зірвалося і почало нестися по кімнаті, як навіжене. Гном міцно вчепився в його нашийник і молився, аби це дике створіння зупинилося.

Від шуму в кімнаті прокинулася дівчинка. Піднялася з ліжка, ввімкнула світло. Далі впіймала кота і взяла його на руки. Тільки тоді вона помітила гнома, який сидів на коті та тремтів. Дівчинка була вражена. Хоча вона завжди мріяла зустрітися з якоюсь казковою істотою, проте не думала, що ця зустріч буде саме такою. Дівча взяло гнома та опустило на ліжко. Хотіла щось сказати, але не встигла – провалилася у глибокий сон.

«Добре, що нині Святвечір, і у мене ще є трохи різдвяної магії», – радісно подумав гном, а потім навшпиньках підійшов до дівчини та поцілував її у щоку. Далі – зіскочив на землю і знову заліз під ялинку, де завжди стояли подарунки та дідух. Завтра гном порине в глибокий сон, а дівчинка прокинеться поруч з котом й посміхнеться, адже цієї ночі їй наснився по-справжньому гарний сон.


Авторка: Лідія Мазурчак

80573427_2600870163361780_1755968070112772096_o.jpg


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s