Поезія Роберта Грейвса

The poetry by Robert Graves

---

Сьогодні ми маємо задоволення представити Вам поезію Роберта Грейвса (Robert Ranke Graves) в одразу декількох унікальних перекладах, виконаних аспіранткою II курсу НаУКМА (літературознавство) та викладачем української мови як іноземної у НаУКМА Єлизаветою Таранухою.

Оригінал та перший з поданих перекладів російською подані за виданням лекцій Роберта Грейвса «Мамона та Чорна богиня» (Єкатеринбург-Москва, У-Факторія-АСТ, 2010 р., пер. з англ. К. Лук’яненко, серія «Bibliotheca mythologica», с. 89). Перекладач витворив альтернативний переклад російською та два – українською мовою.

Цікаво, що цей вірш сам Грейвс у своїй лекції «Поет в Долині скелетів» наводить як приклад «юнацького та невдалого», проте натхненного («це бажання ствердити себе, якому не вистачає майстерності»), а головне – такого, «що менше за все потребує публічного визнання». Хто глибоко володіє літературною англійською мовою, має можливість оцінити оригінал і те, наскільки «бракує майстерності». Очевидно лише, що натхненна поезія, яка дихає духом безпосередності, юності як поета, так і самого світу, варта витворення одразу низки варіантів перекладу – при чому декількома мовами для порівняння: кожен розмаїтими та унікальними мовними засобами естетичного впливу позначить особливий настрій однієї поетичної реальності.

При оформленні використана робота художника Брайана Фрауда (Brian Froud). 

 

O, not for me the lute o lyre!

A knight, I ride my thoughts of fire

And fly on wings for ever and aye

Throught an unresisting starry sky,

Where the gleaming aether turns and sings

Its strange slow song of the birth of things

–––

Не создан я для лютни с лирой

Я – рыцарь, скачущий над миром,

Есть крылья за моей спиной

И только звёзды надо мной

И в песне странной, долгой, вещей

Эфир поёт, как возникают вещи.

–––

О, лира, лютня – вы не для меня!

Я рыцарь, всадник мыслей из огня

Крылат, во веки вечные парящ

Во благосклонных звездных небесах

В поющем и мерцающем эфире

Чья медленная песнь о сотворенье мира.

–––

Ці лютня й ліра зовсім не мої!

Я лицар, вершник думок вогняних,

Одвічним є мій лет:

Крізь небо, вислане зірками,

Де заревом ефір співає

Сповільна – про народження основ.

–––

О, не для мене лютні й ліри!

Як лицар, на думок вогні я

Окрилено лечу в віки.

Крізь дружнє зірчастеє небо,

Де мерехтить ефір у співах

Протяжно-дивних – про світи.

---