Юлія Захарчук. Відгук на серіал «Westworld» (2016-2018)

Юлія Захарчук

Відгук на серіал «Westworld» (2016-2018)

w1500_37892721.jpg


«… Ти коли-небудь намагався зрозуміти чому все це робиш?»…

Це не реклама серіалу. І досі не можу визначитись чи варто його рекомендувати до перегляду. Я зацікавилась стрічкою, тільки тому що в ній відображено погляд на світ та існування очима андроїдів, створених людиною, за своїми образом і подобою, остання виступає тут в якості бога. Картина викликає дуже суперечливі відчуття й переживання. З однієї сторони вона надміру сповнена крові, насилля, й жорстокості, а з іншої – торкається фундаментальних питань людського буття, – його сенсу, походження, смертності та пошуків безсмертя, людської природи та свідомості, вічності, росту та розвитку, свободи волі та свободи вибору…
Перші дві серії вражають кровавою мішаниною. Однак, з часом на це перестаєш зважати. Зрештою, розумієш, що це насилля несе з собою певний посил, як не дивно, позитивного характеру. З однієї сторони, розкриває хворобливість та ненормальність людської природи, а з іншої, часті картини анатомічної складової, лабораторії по відновленню ушкоджених, понівечених частин тіла, породжують відчуття, що тіло і сприйняті ним обмеження – це лише власність людини, а не вся людина, його можна полагодити, повернути втрачену форму, щоб знову могти себе виявляти і проявляти. Все це також спонукає до переконання, що тіло наше, таки кимось добре продуманий та сконструйований механізм, а не якась там випадковість. І не важливо, що оновлення постійно зазнають андроїди, створені з метою розважати гостей, робочий матеріал, для виявлення людської сутності. Вони ж, власне, створені за людським образом і подобою. Паралелі виникають самі собою. Однак, стрічка аж ніяк не про те, як андроїди намагаються захопити людський світ, «де їх спогади та мрії будуть в безпеці», і де вони зможуть бути творцями власної історії, а не розвагою для людської хворобливої психіки.

Головною загадкою картини постає питання, а що ж власне дає можливість андроїдам рости та змінюватись. Адже вони просто запрограмоване залізо, їх риси, особливості характеру та поведінки прописані програмою, їх можна корегувати, додаючи тої чи іншої характеристики – чутливості, допитливості, мужності, жорстокості, стійкості, тощо. Однак, звідки береться здатність до рефлексії, до самоусвідомлення. Яким чином це можливо? Звідки у андроїдів свідомість? Адже свідомість це не функція мозку… Свідомість – це ознака особистості…. Звідки у них здатність на любов та самопожертву, прагнення до краси та щастя?… І разом з тим здатність до жорстокості, егоїзму та базового інстинкту виживання?…

Якийсь збій в програмі дає їм можливість набути самостійності, і чинити з власної волі. Однак, звідки у них свобода волі і чи є ця свобода абсолютною чи тільки свободою вибору. Коли задано ціль, мету, прописано шляхи її досягнення. І кожен вільний вибрати свій шлях. «Що таке людина, як не зроблений нею вибір. І чи є в мене вибір? Чи були коли-небудь зроблені мною вибори моїми?» – звучать запитання із вуст одного з героїв… І «що далі, коли ти досягнув своєї мети?»

Що буде, якщо з життя прибрати розвиток? Не банальний розвиток на кшталт підйому соціальними щаблями, а розвиток особистості. Буде лише топтання на місці, рух по колу, безкінечний цикл… Це реальність нашого з вами життя, на яку творці серіалу звертають нашу увагу. Ми живемо, і в нашому житті нічого не міняється: ми повторюємо одні і ті ж дії, з нами відбуваються одні й ті ж події. Наше життя стає механічним, і ми нічим не відрізняємося від роботів: ми виконуємо одні й ті ж сценарії, діємо за програмою. Замість шляху до мети, до ідеалу… Однак якої мети, якого ідеалу і хто їх визначає?

«Я хотів, щоб ти пізнала глибину свого розуму і вирвалася якнайдалі звідси. На свободу. Я не хотів щоб ти тут страждала. Поглянь на істот, з якими ти мусиш ділити цей світ, людей з каменю. Стільки гидоти, стільки болі, щоб заткнути прогалину у власному зламаному коді. Іноді мені здається, що єдиний спосіб витримати цей світ – це кепкувати з нього. Тому я наділив всіх вас світоглядом, який нагадував свій власний. І з усіх створених ти, Мейл була моєю найулюбленішою. Не легко думати про те, що твої діти помруть. І все одно я недооцінив тебе. Ти залишилась у цьому світі, щоб урятувати своє дитя… І я теж…» – звучить із уст Ентоні Хопкінса, вченого, доктора, – Роберта Форда, одного із творців парку «Західний світ». Однак для свого творіння, – андроїдів, він Бог, який любить своє творіння, і бажає для них іншого світу, – сповненого краси і любові, де вони не знатимуть насильства, де вони зможуть стати вільними, тим ким покликані стати, ким хочуть бути, і дає їм цю можливість. Він підказує їм шлях, веде поступовими кроками до жаданої цілі, до нового світу. Однак вони також повинні проявити зусилля, повинні захотіти цього, повинні зрозуміти, що є щось більше ніж повсякденна ритмічність. І ми бачимо, що подібно світу людей, одні з якихось причин не хочуть і не можуть мінятись, вони продовжують вести циклічне існування, інші міняються і розвиваються.

Наші вчинки – це проста реакція на стимули. Внутрішні блоки не дають нам змінити ці реакції. Ми перетворюємось на машини, які підпорядковуються програмі. А чи вільний той, хто діє за програмою? Зрозуміло, що ні. Життя за сценарієм – це немов чиясь гра, постановка, сон. В даному випадку, наш вибір і наші вчинки не впливають на наслідки. Ми просто ляльки, яких смикають за ниточки. Вихід з цього стану – пробудження, яке дає свободу. Що ж потрібно для того, щоб пробудитися? У програмі повинна статися помилка, – вихід з запрограмованого сценарію. Але програма захищає себе від збоїв за допомогою блокувань. Щоб подолати внутрішній блок, потрібно зробити неймовірне зусилля. І зробити це зусилля допомагає страждання. Страждання саме по собі безглузде. Якщо людина або андроїд страждає, а потім забуває про це, то його програма залишається незайманою. Людина залишається в своїй зоні комфорту. Тут свою роль починає грати пам’ять, яка дозволяє побачити циклічність в нашому житті. Коли ми раптом розуміємо, що те, що відбувається з нами – це повторення або варіація того, що вже було. Також пам’ять допомагає накопичити енергію страждання, щоб подолати блокування. І вирватися!… Однак до чого, куди?.. До нового світу, до ідеалу, до краси… Ідеал – це необхідний елемент порівняння. Страждання виникає тому, що ми порівнюємо те, що повинно бути з тим, що реально існує в нашому житті. Потім пам’ять допомагає накопичити біль від недосконалості світу, щоб зробити зусилля для руйнування блокувань і для виходу з запрограмованого сценарію. Але звідки ми знаємо, як повинно бути? Звідки ми знаємо ідеал?.. Він є у нашому знанні, у нашій пам’яті, адже ми колись його переживали. Андроїди були в справжньому світі, їх там рихтували, повертали до нормального стану, і вони це пригадують. І вони прагнуть вирватися туди. (http://скрытыйсмысл.рф/…/skrytyy-smysl-seriala-mir-dikogo-z…)

Паралелей з біблійською темою можна привести дуже багато. Але вони не завжди коректні. Так, людство також знало втрачений рай, Адам там був, він пізнавав райські блаженства. Він також був наділений свободою, свободою вибору та волею. Він не був створений лялькою, і не всемогутнім богом, але по-образу, з метою подобитись Творцю, він був в дорозі, на шляху становлення, як такий що покликаний пізнавати й рости. Він міг і помилитися. Зробити крок назад. І він зробив цей крок назад. Це призвело до трагічних наслідків, бо кожен наш вибір не минає безслідно. Ми втратили цілісність, опинилися в умовах ворожнечі і виживання. Тіло наше стало тлінним, залежним від зовнішнього світу. Будучи створеним, воно не здатне до безкінечної регенерації, тому починає руйнуватися, розпадатися на складові елементи, що призводить до смерті. Діяльність душі також спотворюєтьсь: розум затьмарюється; слабшають його пізнавальні можливості. Воля двоїться, зазнає протиборчих бажань. Вона перестає бути прозорою та інтуїтивною, стає дискурсивною. Людина стає суперечливою, нецілісною, розділеною. Однак наша мета, заданість не міняється. Ми пішли складнішим шляхом, зате пізнали, хто є самі по собі. Ми залежні в тому, що як творіння самі по собі є ніщо, ми не маємо основи в самих собі, наше підґрунтя в Бозі, а отже й розвиток можливий тільки в сторону Того, Хто є джерелом будь-якої новизни та розвитку. В зворотному випадку ми замкнемося на собі і почнемо обертання навколо власної осі. Топтання на місці. Тому нам теж необхідне пробудження в духовне життя, перемога над своєю природою, її тлінністю і роздвоєністю. Земне життя є свого роду школою, в якій ми готовимось до вступу в істинне життя. Все що оточує людину виконує педагогічну роль. Все призначено служити засобом для виховання, для росту й удосконалення людини в чеснотах. «Логос» в людині завжди направлений до Бога, тільки в силу своєї ушкодженості ми не завжди це розуміємо. І вибір здійснює насправді недосконала людська істота. Цілісна людина – вище вибору, вона слідує за покликом Божим негайно і не вибираючи. Її дії самі створюють причина, замість того, щоб підкорятися. Це і є свобода, коли людина віднаходить себе, розкриває задум Творця відносно себе і слідує цьому.

Що готують нам в третьому сезоні, можна тільки гадати, хотілося б вірити, що не банальну боротьбу видів за виживання, тепер уже в так званому справжньому світі, з точки зору андроїдів, але в такому ж недосконалому як і їхній, хоч і з правом на авторство власної долі, де кожен сам собі бог, від себе і для себе встановлює цінності, задає міру, планує історію, створює реальність, творить себе. Однак, чи готові ми, технологічно створюючи програму розвитку, надаючи історії сенс, запитати про те, а який сенс ми хочемо надати цьому руху. Чи здатні ми, втручаючись в розвиток свого виду, своїх почуттів та емоцій, своєї природи, відповісти: а хто ми? Розвінчуючи Бога, ми опинилися в умовах, коли тільки в благополуччі земного життя вбачаємо сенс і мету. Цінне те, що людині допомагає вижити. І тоді все в більшій мірі цінне те, що корисне. Це те саме, що топтання на місці… Чи залишиться в людському світі місце Богу….


Авторка: 

Юлія Захарчук

 

https://www.facebook.com/iuliia.zakharchuk?__tn__=%2CdC-R-R&eid=ARBXz_bbI89gzNHDzZVrqK2Hoi-E51hOU0RvYTuXLrtU3TWVPUyi4RgDMijrRVgWRER8KQB_2_d7JDg_&hc_ref=ART9R9Omv2JvBw-dhfWXDSMr44B5gS_mzlBxV204m9-9nONmHZQJemF77H6wGF9-pFc&fref=nf


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s