Лідія Мазурчак. Зречення Марії

Лідія Мазурчак 

Зречення Марії

60704653_2326010457726287_5199493460146520064_n.jpg

         – Гнате, зажди!, – Марія щосили гукала чоловіка, коли він виходив із церкви. Легенький серпневий вітер ледь торкався його чорнявого волосся, а постава була схожою до тієї, якою доля обдаровувала не одне покоління мужніх і гордих князів

         Коли Марія ще раз гукнула його, чоловік оглянувся і сумовито глянув на неї. Марія жила у хаті, яка була останньою у селі і межувала з невеликим ліском. Там Гнат з нею і познайомився. Марія була ще досить юною, мала літ десь зо дев’ятнадцять. Вуста тоненькі, а очі – великі й глибокі. Якось Гнат пішов у ліс за грибами. Довго блукав, вже й за село вийшов і пішов у напрямку ставів. А там вона – Марія. Сидить на траві і розплітає собі коси. Гнат не хотів дивитися, як дівча виходить із своєї одежі, то ж, зашарівшись, пішов назад у ліс, але по дорозі перечепився за якийсь корінець і впав.

         Марія озирнулася і з цікавістю глянула на чоловіка. Гнатові було десь біля сорока, проте сивина ще не торкалася його скронь. Смаглява шкіра й темні очі тільки доповнювали його аристократичну поставу. Гнат лежав нерухомо, то ж дівчина злякалась й підбігла до нього. Вона ледь торкнулась його обличчя, як чоловік розплющив очі та міцно обійняв її. Вони злилися у поцілунку. Відтоді Гнат частенько приходив до Марії, може й одружився б на ній, якби уже не був пошлюблений з іншою. Ще в юності чоловіка оженили на Килині, доньці багатого пана – мірошника. Не любив Гнат її, частенько підіймав руку на дружину, але ніколи не йшов із сім’ї. Не знав, що його стримує: двійко неповнолітніх дітей чи немале господарство, яке так потребувало чоловічих рук.

         Та ось зараз чоловік іде з церковної служби, а Марія в розпачі зове його. Та не може він їй і слова мовити: Килина двійню носить під серцем, а це значить, що треба бути з сім’єю, ще ж менших на ноги не поставив. Він чує, як дівчина ще раз кличе його, тому озирається і кидає сумовитий погляд. Добре було йому з нею. Ніхто його так не кохав, та й він відчував якесь дивне тремтіння всередині, коли Марія була поруч.

         Гнат зупинився і опустив униз голову. Марія кинулася до нього та й почала цілувати. Чоловік обіймав її, але потім відпустив дівчину та й мовив:

         – Маріє, любонько моя, пробач, та не варто нам більше бачитись. Не ходи за мною. Живи своїм життям, виходь заміж за Василя – лісничого. Ти ж бачиш, як він все стоїть й виглядає тебе біля брами. Буде тобі він опорою. А я мушу йти, Килинка моя немовлят у світ скоро приведе. Ростити будемо.

         – Гнате, та ж я хотіла лише сказати, що я теж…

         – Не треба нічого говорити, Маріє. Вибач, та я не маю на це часу.

         Марія не змогла стримати чоловіка, щоб сказати йому те, що приховувала уже кілька місяців. Вона теж була вагітна, але про це не знав ніхто, окрім Василя, який був їй найкращим другом. Не кохала його, бо сенсом життя для неї був лише Гнат. Батьки дівчини рано померли, то ж саме в ньому знаходила вона втіху й розраду. Марія не хотіла виходити заміж за лісничого, бо ж вважала, що треба бути з тим, кому віддала свою душу. Та в той день, коли Гнат покинув її, Марія запросила Василя в хату і вперше зреклась себе.


Про авторку:

ЛМ.jpg

Лідія Мазурчак  – медієвіст, археолог, бакалавр історії (ДДПУ ім. Івана Франка, м. Дрогобич). Зацікавлення: середньовічна археологія, історія франків, історія західних слов’ян (Польща), історія археології, міфологія, історія ОУН-УПА, історія братств.


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s