Лідія Мазурчак. Як баба Орися злидні з хати виганяла

Лідія Мазурчак 

Як баба Орися злидні з хати виганяла

60519257_561663554358568_8527175185546084352_n.jpg


Старий Карпо поправив на собі свитку, накинув на плечі кожуха і підійшов до дверей. Його човгання було схоже на шурхіт листя восени чи на останні хрипи із вуст мерця. Карпо вийшов на вулицю й кинув оком на сусідську хату – стара, стоїть віками сиріткою, хвіртка похилена, стежка бур’янами поросла. Пам’ятає дідусь сусідів, жили вони там, коли він сам ще пішки під стіл ходив. Звали їх Іваном і Марією. Ох, який Іван газда був! Все в них водилося: і в хаті, і на городі. От посадить щось на грядках, як раптом град з неба впаде. У всіх на селі все потовче, а в Івана, навпаки, ніби нічого й не було: росте, дозріває. Карпо згадав, як Марійка частувала його гостинцями: на столі завше як не медівники, то пряники чи печиво домашнє.

         Та якось усе змінилося. Першою перестала доїтися худоба. Далі – запив Іван. Карпо часто бачив, як Марійка чоловіка з корчми тягнула, а він сипав прокльонами і не раз підіймав руку на дружину. Та що там руку – часто з топірцем за жінкою гасав. Всім селом чоловіка до тями приводили. Марійка в розпачі до баби Орисі звернулася. Бабуся та чаклункою була, провидицею, зла нікому не робила, але в селах вже так повелося здавна: як відаєш трохи невіданого – відьма значить. До неї люди часто приходили: то віск злити треба, то яйцем обкатати, то хлопця приворожити. То ж не могла Орися не відгукнутися на прохання Марійки.

         Тільки бабця зайшла в дім, то одразу й мовила: «Ех, негоже було вашому Івану злидні до хати приводити. Сидять тепер за пічкою, гаразди ваші злом і облудою обвивають!».

         – Що ж робити тепер нам, бабо Орисю?

         – Виганяти будемо їх, вимітати. Але хлопця треба, аби серце чисте мав. Свічку тримати буде. Ікону Богородиці.

         Марійка Карпа взяла. Хлопець з дитинства безмовним був, але завжди допомагав усім, хто потребував: і з дітьми посидить, і на городі допоможе, і корову подоїть. На тому і погодили. Наступного дня всі чекали бабу Орисю, та вона все не приходила. Казала поштарка Галя, що бабця нездужає. Карпо схвильовано ходив коло хати, сніг ногами втоптував. Не помітив, як до баби Орисі прийшов. Дивиться, а двері привідчинені. Зазирнув. А там… Баба Орися  на долівці сидить, коло накреслила. Шепоче щось, певно, молитви читає. А довкола неї чорти скачуть – ратиці огнем горять, шерсть дибки. Так кричать і вижчать, що в хаті ікони зі стін попадали. Баба Орися далі читає. Підійняла з землі свічу Стрітенську, запалила. Від неї чорти через вікна вискакувати почали. Карпо із жахом дивився на це дійство, а потім як крикне: «Господи Ісусе!». Долоні до голови притулив, а забрати – не зміг. Баба Орися з кола вийшла, хлопця за руку взяла, в хату завела. Довго зіллями всілякими поїла, доки Карпо оклигав. Відтоді й розмовляти може.

         Десь за місяць вони й до Марійчиної хати втрапили. Іван п’яний під порогом спав. А господиня все голосила й сльозами заливалась. Баба Орися перехрестила хату, взяла мішок від картоплі та до пічки підійшла. Замовляння шепотіти почала. Потім віник взяла, та й давай мести – вимітати. Карпо поруч був, бачив як малесенькі пухнасті дідки з – за печі вибігали та й в мішок залазили. Багацько їх було – десь зо два десятки. Баба Орися тоді мішок зав’язала та й на спину його закинула. Ледь не впала від тої ваги. Карпо бабцю втримав. Пішли обоє до церкви. Помолилися. Далі за церквою закопали той міх, та ще й водою святою окропили.

         Після того злидні до Марійки більше не навідувалися. Іван пити перестав. На старості літ хату покинули й до міста перебралися. А Карпо в Орисі жив, доки стара на той світ не зібралася. Навчила вона його всього, що сама знала. Карпо потім у своїй хаті жити почав, але так й не оженився. Мусить один віку доживати. Відплата така. За дар великий. Й вміння розмовляти.


Про авторку:

59305918_631812137291796_8386932292739661824_o.jpg

Лідія Мазурчак  – медієвіст, археолог, бакалавр історії (ДДПУ ім. Івана Франка, м. Дрогобич). Зацікавлення: середньовічна археологія, історія франків, історія західних слов’ян (Польща), історія археології, міфологія, історія ОУН-УПА, історія братств. 


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s